Леся Українка - Кассандра

тебе за жінку я бажаю.

Кассандра

Як можеш ти мене бажать за жінку?

Ти ж бачиш, я душею не твоя.

Ономай

Як буде мій сей стан, і сії очі,

і сі уста, вся горда пишна постать,

то де ж із них подінеться душа?

Адже й вона тоді моєю буде.

Кассандра

Не більше, ніж душа твоїх рабинь.

Ономай

Не прикладай сюди рабинь, Кассандро!

Царицею ти будеш так, як личить

моїй дружині і дочці Пріама.

Кассандра

Не личить їй десь по неволі жити,

хоч би й царицею.

Ономай

Я ж не беру тебе

рукою збройною, по волі підеш.

Я міг би прилучитись до ахейців,

і зруйнувати Трою, і забрати

тебе в полон, але я чесно хочу

тебе від батька взяти, заслуживши

послугою великою.

Кассандра

Купити

мене ти хочеш, царю?

Ономай

Всі герої,

найбільші навіть, купували так

собі жінок.

Кассандра

То не було геройство.

Герой користі не шукає зроду.

Ономай

Геройство мусить мати нагороду,

се і боги, і люди признають.

Кассандра

Хіба не досить слави?

Ономай

Слави маю

я й так, царівно, досить, а дружини

не маю ще, от і беру тебе.

Кассандра

Уже й береш? Я ще не віддаюся.

Ономай

Царівно, правду мовити, я честь

хотів тобі, питаючи, зробити,

як жриці божій і царівні Трої,

а в нас у Лідії нема звичаю

дівчат питати, коли батько згоден.

Кассандра

Знай, Ономаю, шлюб такий не буде

з Кассандрою щасливий.

Ономай

Не лякай,

пророчице, мене пророкуванням.

Я думаю, що й доля любить сильних,

одважних і рішучих; кожна жінка

повинна їх любити, а не любить,

то муситиме полюбити.

Кассандра

Царю,

не знаєш ти мене, що так говориш.

Ономай

Жінок я досить знаю.

Кассандра

Та Кассандра

ще не була між ними.

Ономай

От тому

я й хочу взять її.

Кассандра

На лихо взяв би!

Я не люблю тебе.

Ономай

Полюбиш!

Кассандра

Ні, ніколи

не полюблю того, хто так підступно

скористав з нашої недолі.

Ономай

Хто так славно

твій край відрятував?

Кассандра

Не квапся, царю,

то ще лежить у Зевса на колінах.

Ономай

А якби стало так?

Кассандра

Я оборонцю

хвалу і дяку склала б, якби він

покинув вимагати в нагороду

мене…

Ономай

Я бачу, ти, царівно, мудра!

«Хвала і дяка» - от і вся заплата.

Та се я дам якому злидареві

від свого столу м'яса, то й почую

хвали і дяки досить.

Кассандра

Чи ти бачив,

як оборонця визволені славлять?

Ономай

Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,

що переможця і не так ще славлять

подолані. Я й те і друге знаю -

ціна обом однакова, бо все то

безсилля силу славить. Але силу

віддати за таке - збожеволіти!

Я не безумний. Голову нести,

губити військо, щоб «хвалу і дяку»

сказав хтось по-троянськи? Я се дома

почую по-лідійськи від жіноцтва,

як військо приведу назад без бою.

Мовчання.

Так що ж, царівно?

(Налагоджується йти).

Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою.

Ономай бариться, завваживши се.

Деїфоб

(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)

Згода, сестро?

Кассандра

Згода!

Ономай

По щирості?

Кассандра

Як голову нести,

губити військо ти готов за теє,

щоб я сказала: «Сі уста твої,

ся постать, сії очі»,- добре, згода.

Коли твій люд готов своїх жінок

лишити вдовами, аби цареві

здобути наречену - добре, згода.

По щирості кажу!

Ономай

Чудна у тебе,

Кассандро, щирість. Ну, та годі

змагатися словами, час іти,

щоб заслужити ділом нагороду.

Кассандра

Які діла, така і нагорода!

Прощай же, Ономаю!

Ономай

Будь здорова.

Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.

Поліксене

(вбігає)

Кассандро, пробі, що ти наробила?

Кассандра

Я мусила, сестрице, дати слово.

Поліксена

Так ти дала? Так, значить, то неправда?

Кассандра

(холодно)

Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна;

не знаєш, за що і кориш і хвалиш.

Поліксена

Хвалю за те, що ти вволила волю

і батька, й брата, і всії родини.

Кассандра

То, значить, і твою?

Поліксена

Та що ж, сестричко,

видима смерть страшна.

Кассандра

А для рятунку

не варто жалувать хоч і сестри?

Поліксена

Але ж тобі там буде добре, люба,

царицею у Лідії багатій,

її ж недарма золотою звуть.

Кассандра

На золото Кассандра не жадібна,

і з неї досить однії обручки.

(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).

Поліксена

(пестить її)

Сестриченько, я знаю, як се тяжко

забути милого, та нащо ж мертвим

щось інше, крім волосся, сліз і жертви?

Долонові ти справиш гекатомбу,

як богові, бо Лідія багатша

від Трої, там царицею ти будеш.

Кассандра

За нелюбом?

Поліксена

Та що робити, сестро?

Чи то ж багато є таких, що йдуть

по волі й по любові? Се вже доля

така жіноча слухати не серця,

а волі рідних - добре ще, ян рідних,

а то ж не раз і переможець гордий

примусить бранку за дружину стати.

Он Деїфобова Антея йшла

за нього по неволі, а протеє

тепер вона йому дружина вірна

і дітям ніжна мати.

Кассандра

Поліксене,

а якби знов посватали тебе

після Пеліда за