Леся Українка - Кассандра

Героїня Лесі Українки, пройшовши виснажливий шлях страждань і сумнівів, не така смілива перед обличчям смерті, як у Есхіла. Замість пророчого нестяму її охоплює дивний спокій, і вона зрікається свого дару. Героїня говорить про те, що пророчиця Кассандра загинула разом із Троєю, а себе називає рабинею. Вона ламає патерицю і знімає з себе діадему - символи віщунського дару жриці Аполлона - та кидає їх до ніг Клітемнестри. Лесю Українку цікавила саме особистість троянської віщунки, її психологія. Зробивши Кассандру головною героїнею своєї драматичної поеми, Леся Українка виписала цей образ більш глибоко і об'ємно. Її героїні притаманні почуття звичайної людини: вона сумнівається і вагається, прагне віднайти істину, страждає і підкоряється своїй долі.

Леся Українка

Кассандра

ДІЯЧІ:

Кассандра - дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона

Поліксена - її сестра, молода дівчина

Деїфоб - її найстарший брат, ватаг військовий

Гелен - другий її брат, віщун і жрець

Паріс - наймолодший брат Кассандри

Гелена - жінка спартанського царя Менелая, що втекла з Парісом у Трою

Андромаха - жінка Гектора, брата Кассандри

Левке

Хрізе

Айтра } рабині Андромахи

Клімена

Креуза

Стара рабиня Поліксенина

Долон - молодий троянець, колишній наречений Кассандри

Ономай - цар лідійський, що сватає Кассандру

1-й вартовий

2-й вартовий } сторожа міста Іліона в Трої

3-й вартовий

4-й вартовий

Флейтист.

Кітарист.

Сінон - еллін, шпигун

Агамемнон Атрід- цар аргоський, найстарший ватаг ахейського війська

Менелай Атрід- брат його, цар спартанський

Одіссей - цар Ітаки

Діомед

Аякс} підрядні ватага ахейського війська.

Клітемнестра - жінка Агамемнона

Егіст - родич і намісник Агамемнона

Троянці, троянки, раби, рабині, вояки троянські й еллінські.

Діється в часи еллінсько-троянської війни в Трої, в місті Іліоні. Епілог - в Елладі, в столиці Арголіди Мікенах.

І

Кімната в гінекеї (жіночій половині) Пріамового дому.

Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці; сама пишно вбрана, на поясі висить кругле срібне свічадо. Кассандра ввіходить у кімнату, замислена, дивиться поперед себе, погляд її падає на Гелену, немов прони-

зує її і немов бачить крізь неї ще щось далі. Так дивлячись, Кассандра спиняється посеред кімнати і стоїть мовчки.

Гелена

Сестрице, радуйся !

Кассандра

Радій, Гелено,-

бо ми не сестри.

Гелена

Ох, я добре знаю,

що осоружна я тобі, як смерть.

Кассандра

І ти, і смерть - обидві рідні сестри.

Гелена

Кассандро!

Кассандра

Так зови мене, Гелено,

а не сестрою.

Гелена

(вражена)

Більш тебе ніколи

не назову сестрою. Тільки чом

себе ти не зовеш сестрою смерті,

було б тобі се більше до лиця.

Вже так, що до лиця!

Кассандра

Візьми свічадо.

Гелена

До чого сі слова?

Кассандра

Візьми свічадо!

Гелена мимохіть слухається і бере свічадо в руки.

Кассандра стає з нею поруч.

Дивись: от ти і я,- у нас нічого

подібного нема.

Гелена

А хто ж те каже?

Кассандра

Якби ж я так була подібна смерті,

була б тобі подібна.

Гелена

Геть іди!

Чого ти смерть на мене накликаєш?

Кассандра

Хіба сестра сестру повинна вбити?

Сестра сестрі частіше помагає.

Гелена

Так ти того прийшла оце до мене,

щоб дорікати? Що ж, печи, картай,

вам тільки й радощів, коли я плачу.

Кассандра бере з її рук свічадо і держить проти її лиця. Гелена насуплює брови, але не плаче й не одвертається, обличчя їй дедалі випогоджується.

Кассандра

Ти плакати не можеш, як і смерть.

Дивись: твоє обличчя знов спокійне,

знов тая сила у твоїх очах,

велика сила,- їй усі коряться,

всі смертні, і Кассандра вкупі з ними.

(Спускає свічадо).

Ідеш ти-і старі, поважні люди

склоняються перед тобою низько

і мовлять урочисто: «Богорівна!»

Ти глянеш - кам'яніють мужі сильні

і тихо шепотять: «Непереможна!»

Ти поцілуєш - і погасне погляд

у наймолодшого з синів Пріама,

кров хвилею потужною приб'є

до серця, і німіє серце й слово,

і блідне пам'ять, і обличчя блідне,

і весь він твій, і вже нема для нього

ні матері, ні батька, ні родини,

ні краю рідного. Троянки, плачте!

Умер, загинув молодий Паріс!

Гелена

Ти братові своєму смерть віщуєш?

Кассандра

Для мене він давно вже не живе.

Гелена

Ненависна! Я знаю, як ти зроду

ворогувала на Паріса.

Кассандра

Зроду

любила я його.

Гелена

А нащо ж ти

вмовляла батька й матір не приймати

його до двору, як прийшов він вперше

від пастухів убогих, що його

ховали від пророцтва навісного?

Кассандра

То не було пророцтво навісне.

Умерти або жити з пастухами

було б єдине для Паріса щастя.

Гелена

Чому ж то так? Чому ж то Деїфоб,

і Гектор, і Гелен, і всі брати,

і сестри всі, і ти сама, Кассандро,

в палатах здатні жити, а Паріс

у курені пастушім мав би скніти?

Кассандра

А скніти у палатах, може, краще,

так як Паріс у тебе в гінекеї?

І Деїфоб, і Гектор, і Гелен,

живуть не скніють: Деїфоб на раді,

а Гектор на війні, Гелен у храмі -

живуть душею й тілом. А Паріс?

Він тільки й жив, як грав там на сопілці

серед отар. Мовчить Паріс на раді

і зброю надягає, мов кайдани,

боги з ним на розмові не бувають.

Гелена

З ним Афродіта розмовляє!

Кассандра

Ні!

Він раб її, з рабом нема розмови.

Вона велить, він слухає, та й годі.

Гелена

Се ж тільки ти змагаєшся з богами,

за те вони тебе й карають.

Кассандра

Що ж,

їх сила в карі, а моя в змаганні.

Гелена

Для того ти й з Кіпрідою змагалась,

коли вона Паріса напутила

до мене в Спарту плисти? Що ж, Кассандро,

Кіпріда, бач, перемогла тебе!

Кассандра

Мене, Гелено? Ні, тебе й Паріса.

Гелена

Але ж Паріс послухав не тебе.

Кассандра

Глухий не чує - де ж тут перемога?

Гелена

Та хто ж би слухав провісті твоєї?

Не говорила ж ти, почім ти знала,

що вийде з подоріжжя.

Кассандра

Я не знаю

нічого, окрім того, що я бачу.

Гелена

Та що ж могла ти бачити тоді?

Кассандра

Я бачила, як молодик вродливий

з веселим серцем на чужину плив,

не посланцем народу велемудрим,

не збройним вояком і не купцем;

шличок пастуший легкодумне чоло

не зброїв, а красив. І я сказала:

«Гей, куйте шоломи, троянські мужі,

утроє, вчетверо кладіть