Стівен Кінг - Країна розваг

рукавички надівай, коли прибиратимеш, щоб уберегтися від хвороб. Вони є на станціях невідкладної допомоги, а станції невідкладної допомоги є по всьому парку.

— І ніхто не помітив, що він вийшов з атракціону без дівчини?

— Нєа. То була середина липня, розпал сезону, у парку була сила-силенна відвідувачів. Тіло знайшли тільки о першій годині ночі, після того як парк зачинили і ввімкнули робоче освітлення «Дому жаху». Ну, для нічної зміни. У тебе ще буде нагода дізнатися, що це таке. Усі команди привітних помічників раз на місяць отримують завдання протягом тижня прибирати вночі. Краще відіспись наперед, бо працювати у дві зміни — це гаплик.

— Люди проїжджали повз неї, аж поки парк не зачинився, і не бачили тіла?

— Навіть якщо бачили, то думали, що це експонат. Проте я думаю, що труп не помічали. Не забувай, що «Дім жаху» — це темний атракціон. Єдиний у «Джойленді», до речі. В інших парках таких більше.

«Темний атракціон». Від цих слів щось здригнулося всередині, проте навіть це не завадило мені доїсти суп.

— А як щодо опису його зовнішності? Може, офіціанти, які їх обслуговували в ресторані, змогли його описати?

— У них було дещо краще. Знімки. Повір мені, поліція зробила все необхідне, щоб вони з’явилися на телебаченні та в газетах.

— Але звідки?

— Голівудські кралечки, — сказала місіс Шопло. — У парку їх завжди працює з півдесятка, коли сезон розкручується на повну. Ніяких салонів розпусти у «Джойленді» ніколи й близько не було, але старий Істербрук не даремно стільки років провів, мандруючи з ярмарками. Він знає, що на додачу до атракціонів і сосисок у тісті люди хочуть бачити щось сексуально привабливе. У кожній команді помічників є одна кралечка. У вас теж своя буде, і вашим, хлопці, обов’язком буде наглядати за нею по-братському, щоб ніхто, бува, не скривдив. Вони бігають у коротеньких зелених суконьках, зелених туфельках на високих підборах і симпатичних капелюшках, які завжди мені нагадували Робін Гуда і його веселих друзів. Тільки це веселі ціпоньки. Вони тягають із собою фотоапарати «спід-ґрафік», такі, як ото в старих фільмах показують, і знімають лохів. — Місіс Шопло замовкла на мить. — Хоча я тобі не раджу так називати відвідувачів.

— Про це мене містер Дін попередив.

— Я мала б здогадатися. Отже, голівудським кралечкам кажуть основну увагу приділяти родинам і парочкам, яким на вигляд більше двадцять одного року. Молодших зазвичай не цікавлять фото на пам’ять, вони радше витратять гроші на їжу й атракціони. Сценарій такий — спочатку дівчина клацає, потім підходить. — Вона заговорила голосом Мерилін Монро з придихом. — «Вітаю, ласкаво просимо у „Джойленд“, я Карен! Якщо ви захочете отримати фотографію, яку я щойно зробила, назвіть мені своє ім’я і зазирніть у намет Голівудське фото на Дорозі Гончаків, коли йтимете на вихід із парку». Десь так.

Одна з дівчат сфотографувала Лінду Ґрей та її кавалера в тирі імені Енні Оуклі, та коли підійшла, чоловік грубо її відшив. Дуже грубо. Пізніше вона повідомила поліції, що вигляд у нього був такий, наче він хотів схопити її фотоапарат і розтрощити об землю, якби знав, що йому це зійде з рук. Сказала, що від його погляду в неї мороз пробіг поза шкірою. «Холодні сірі очі», сказала вона. — Місіс Шопло всміхнулася і знизала плечима. — Та тільки потім виявилося, що на ньому були окуляри від сонця. Ти ж знаєш, як дівчата люблять драматизувати.

Про це я знав не з чуток. Подруга Венді Рене могла банальний візит до стоматолога перетворити на сценарій фільму жаху.

— То був найкращий знімок, проте не єдиний. Копи переглянули всі фото, зроблені голівудськими кралечками того дня, і знайшли Ґрей та її друга на тлі як мінімум чотирьох із них. Найчіткіше їх було видно там, де вони стояли в черзі до «Чашок-кружляшок» і він тримав руку в неї на дупці. Досить розкуто він себе почував як на людину, якої ніколи не бачили ні її сім’я, ні друзі.

— Шкода, що в парку нема таких камер, які б знімали відвідувачів, — зауважив я. — Моя мила подруга цього літа працюватиме в універмазі «Філінз» у Бостоні, то вона казала, що там уже є кілька таких камер і планують встановити ще. Щоб ловити злодюжок.

— Настане день, коли цих камер скрізь буде як собак нерізаних, — сказала вона. — Як у тій науково-фантастичній книжці про Поліцію думки[14]. Особливого ентузіазму я щодо них не відчуваю, звісно. Але на таких атракціонах, як «Дім жаху», їх не ставитимуть ніколи. Навіть інфрачервоних, які бачать у темряві.

— Ні?

— Ні. У «Джойленді» нема тунелю кохання, але «Дім жаху» — це сто процентів тунель обійманнячок. Чоловік якось сказав: ті дні, коли команда нічних прибиральників не знаходила біля колії щонайменше три пари трусиків, були для парку якимись неприбутковими. Але принаймні одне чітке фото цього типа в тирі поліція мала. Майже портрет. Його тиждень показували по телевізору й друкували в газетах. Як він притискався стегном до її стегна, показував, як тримати гвинтівку, так, як це завше роблять хлопці. Напевно, це бачили всі жителі обох Каролін. Вона всміхнена, а в нього кам’яне лице, без натяку на усмішку.

— Бо в кишенях у нього лежали рукавички й ніж. — Сама думка про це мене вражала.

— Бритва.

— Га?

— Він скористався небезпечною бритвою чи схожим інструментом. Це визначив патологоанатом. Хай там як, у слідчих було його фото, включно з дуже чітким знімком, і знаєш що? На жодному з них не можна роздивитися його лице.

— Через сонцезахисні окуляри.

— Частково так. А ще його підборіддя ховалося за борідкою-еспаньйолкою, а на голові була бейсболка, її довгий козирок затуляв ту дещицю його обличчя, якої не прикривали окуляри та борідка. То міг бути хто завгодно. Міг бути й ти, та тільки ти шатен, а не блондин, і татуювання у вигляді пташиної голови в тебе на руці нема. А в того типа було. Орел чи, може, яструб. На знімку з тиру його добре видно. Збільшене зображення татуювання друкували в газеті п’ять днів поспіль, у надії, що хтось побачить і впізнає. Але не судилося.

— А в мотелі, де вони зупинялися за ніч до вбивства, зачіпок не було?

— Ні. Він, коли реєструвалися, показав посвідчення водія з Південної Кароліни, але згодом виявилося,