Філундія - Світло Лани, Філундія

— Отже, учні, зошити під лаву, вуха підкручуємо, — дзижчала Санні, ширяючи перед обличчям Лани. — Сьогодні базовий курс «Стихії для початківців-друїдів».

— Може, без курсу? — простогнала Лана. — Я й так ледве дихаю після… того всього.

— Дихати й будемо вчитися, — не вгавала бджіла. — Бо повітря — це теж стихія. Починаємо.

1. Чотири основи

Стихія Символ Відчуття-тригер Ключові вміння

Вода, символ - Крапля, відчуття-тригер - захист, цілюща волога, хвилі, туман.
Земля, символ - Листок-спіраль, відчуття-тригер -  зцілення ґрунту, ріст рослин, кам’яна броня.
Повітря, символ - Пір’їна, відчуття-тригер - швидкість, звук, грім, легкість тіла.
Полум’я, символ - Іскра, відчуття-тригер - лють Світло, тепло, спалення мороку, ковка металу
— Кожен друїд народжується із “джерелои” однієї стихії, — пояснювала Санні, креслячи у повітрі золоті лінії пилку. — Найчастіше це вода чи земля: вони м’які, гнучкі, — легше тримати під контролем.

Лана зиркнула на дракона. Той лежав поряд, головою до неї, спостерігав. У свідомості промайнув образ: втомлена ріка, що несе каміння — чужі спогади про руйнівну воду й тверду землю.

2. Емоція ↔ Стихія

— Магія реагує на почуття, — продовжила Санні. — Переляк — спонтанний викид, агресія — полум’я, любов — вода… а бажання руху породжує вітер. Ти, Лано, щойно проявила воду через співчуття до маленької істоти.

— А якби я розсердилась на тебе? — пирхнула Лана.

— Сплеснув би кип’яток, — відповіла Санні без тіні страху. — Рада, що не перевіряла.

3. Друїд-«творець»

— У давнину траплялися рідкісні душі — творці, здатні гармонізувати всі чотири стихії. Історія наводять лише три підтверджені імені:

Ейлара Тисячолітня, яка виростила Ліси-Стіни на півночі;

Корін Вітродуй, що приборкав вулканічний хребет;

Сестри-Близнючки Фрея й Фрелі, котрі викували з рослин і каменю перше «життєве зерно», у яке боги вдихнули душу.
— То вони буквально створювали життя? — прошепотіла Лана.

— Поєднували стихії до тієї межі, де божественний подих робив останній крок. Безгармонійний сплав енергій — хаос; гармонійний — творіння.

За спиною озвався легкий ґуркіт: дракон подумки надіслав образ розлогого дерева, крізь яке протікали вода, світилось полум’я у серцевині, шумів вітер у гіллі, а коріння тримали скелі.

4. Механіка гармонії

— Чотири стихії — як струни. Торкнешся лиш однієї — проста нота. Дві — акорди. Три — мелодія. Чотири — симфонія, яку чують навіть боги. Але варто бодай одній фальшивити — і симфонія стає ревом бурі.

Лана зітхнула:

— І ти натякаєш, що мені доведеться опанувати… симфонію?

— Я нічого не натякаю, — Санні зробила коло. — Я лише припускаю. Твоя вода вже відповіла на поклик. Земля — твій кулон. Повітря — ти відчуєш, щойно приймеш свободу. Полум’я… ну, полум’я тут ходить поряд і дихає на все, — підморгнула в бік дракона.

Лана скривилась:

— Але ж я — доросла жінка, а не легендарний чарівник у балахоні!

— «Доросла жінка» — найкраща форма для творця. У зрілості достатньо серця, аби відчувати, і розуму, аби стримати почуття від руйнації.

Вона відвела погляд, знову згадавши роки, витрачені на сім’ю. Дракон відповів емоцією — теплою, мов полуденне сонце. Ти не зламалась — звучало в ньому. Ти загартувалась.

5. Перша вправа

— Щоб не злетіти з котушок, треба навчитись заземлювати енергію, — підсумувала Санні. — Тож:

1. Вдих — візьми силу з ґрунту під ногами.
2. Видих — відпусти в небо.
3. Відчуй воду у крові й полум’я у серці, але не чіпай їх. Просто слухай.

Лана зиркнула на дракона:

— Ти, велетень, не проти спостерігати?

У відповідь — образ затишного кола вогню: я пильную. Їй здалося, що у тому образі — нотка поваги.

Вона заплющила очі. Вдих. Видих. Земля — тепла, добра, тверда. Небо — високе. Усередині — тиха хвиля води. А десь глибше, під ребрами, дихає крихітний струмочок.

І вперше за довгий час Лана не почувалася ні загнаною, ні самотньою.