Інесса Подгорецька - Пухнастий подарунок, Інесса Подгорецька

-Зрозуміло. А як же Граф?

-Не знаю … А можна?… -  Діма глянув на Настю і питання повисло в повітрі.

-А може, Граф залишиться зі мною?- наче питала, а наче стверджувала Настя.

-Дякую! Це було б чудово! - з легкою посмішкою відповів Діма. - Вибач, мені вже час.

-Почекай, давай я тобі з собою покладу смачненького. - і Настя почала метушитися по кухні, вкладаючи у пакет все, що потрапляло під руку: пиріжки, які вчора пекла з мамою, цукерки, які накупила перед Новим роком, котлети, відбивні, які мала завтра брати з собою на роботу, щоб продовжити святкувати.

-Зупинися, я так в жоден вагон не влізу - почав реготати хлопець і схопив Настю за руку.

В цю мить наче світ завмер. Настя поглянула в очі Дмитру і потонула.

Хлопець підійшов ближче. Ще ближче і підхопивши дівчину, міцно обійняв і тихо прошепотів:

-Дякую, моя чарівнице! Дякую, що змусила знову повірити в диво!

Настя тонула в його обіймах, світ плив перед очима, голова йшла обертом. Дівчина не зовсім розуміла, що говорив їй Діма, але серце… Серце все зрозуміло…

Вони  постояли так декілька хвилин… Час був проти них…

Проводжаючи Дмитра до дверей, Настя тримала на руках Графа. Котик, теж все розумів. Він не муркотав, а просто тихо-тихо сидів на руках дівчини і лише спостерігав. Оченята були сумні.

Перед тим, як вийти з квартири, Діма повернувся до Насті і сказав:

-Ну, що Графе, ти за старшого. Охороняй нашу Чаріницю Анастасію. Відповідаєш мені - і почухав котусю за вухом. Потім, вже збирався вийти, повернувся і обпік Настені вуста.

-Головне дочекайся мене! Я повернуся! Обов'язково! - і швидко пішов.

Настя стояла в дверях, гарячі  сльози текли по щоках і тихо шепотіла:

-Я дочекаюся! Ми дочекаємося! Повертайся живим!

А на руках у Насті так і сидів сірий пухнастик, який випадково і так вчасно з'явився на порозі перед Новим роком!

Кінець

Кінець