Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

Алекс же ковтнув, намагаючись підняти лапи.

– Він химерник… – сказала молода матуся несподівано серйозним голосом, – берегинь нашого народу. І сподіваюся, що він буде справжнім козаком, – вона кивнула герою визвольної війни, – бо, на жаль, чекає на нього…

Близька смерть тиснула на свідомість, у котрій вже не було жодного куражу. Проте Алекс зібрався з силами, підняв свої лапи, і відповів:

– Пішов ти, кхе, до біса!

Цар спохмурнів. І пішов. До нього. І незабаром Алекс впав на пісок, жалібно готуючись прийняти…

– …багато випробувань, – договорила жінка, із сумом зітхнувши. – На химерника чекає багато випробувань. Але мій син витримає, я вірю в нього, – вона рішуче кивнула.

Сльозинка прокотилася поміж ворсинок.

Алекс зітхнув: болісно, та трохи ображено на свою долю. Проте разом із тим він відчував і певну радість. Лежачи на піску, з сильним царем над собою, з тремтячими лапами… та з відповіддю на своє запитання:

«Так, я противився…»

Єрмак кивнув, погоджуючись із цією думкою. Він важко видихнув, і опустив погляд на сина. Тепло усміхнувся своїй кровиночці. Вона безтурботно усміхнулася у відповідь.

Аж раптом Єрмак Вишневецький посумнішав, згадавши про безліч своїх турбот та випробувань. В нього грандіозні плани, і вже вартує йти працювати.

Він зітхнув, та потягнув руку, щоб визволити палець.

Проте, на подив.

У нього не вийшло.

Син противився йому.

Вовкулака, що прагнув тримати в тій руці гетьманську булаву, легенько нахмурився. А потім вищирився, і смикнув палець.

Ніхто не мусить йому противитися.