SigmArs - Енергія Істини - Пролог (e/verity - Prologue), SigmArs

Енергія - це складне поняття. В неї, як у всього є свої правила. Одне з основних - енергія не береться з нічого. А герой, що багато чого втратив поневолі - повинен відновити сенс у свому існуванні в цьому жорстокому світі, в чому йому допомогають - звичайні мрії. Так - всього лиш мрії вже здатні "зевести" душу і віднайти сенс буття та віднайти істину оточуючих, щоб дізнатись ким ти є насправді. Його звати Бернард, йому скоро виповниться 14 - він син відомого майстра, народився і живе в маленькому містечку Краудтаун на віддаленій частині "Імперії Оверолл", працюючи за всю сім'ю в полі. Все залишалось добре до деякийх трагічних подій - але настав день коли його життя почне докорінно змінюватись.

Вступ

Вступ – «Поламаний світ»

Спочатку, за давніми легендами, був хаос і ніщо.

Потім з'явилося світло, а далі – тінь. Незабаром і «мати всього існуючого». Ніхто не знає, як вона виглядала та звідки прийшла, тому кожен характеризував її по-різному. Щоденно вона блукала по поверхні нескінченного всесвіту.

В той день «матір» несла в руках предмет, що нагадував глечик. З незрозумілих обставин вона втратила контроль над собою і випустила вазу зі свого кволого тіла.

З уламків того глека була створена земля, а рідина, що наповнювала його, розлилася навколо шматків і стала океаном. Частинки, що раніше були об'єднані в цілу конструкцію, розлетілися на велику відстань одна від одної. З самого масивного шматка та інших по менше, з часом утворився континент та острови. Опуклі уламки були названі височинами, а угнуті – низовинами.

Незабаром, через багаторічні маневри по поверхні води, багато уламків почали стикатися один з одним, утворюючи нові форми рельєфу: гори та височини. На місці порожнин в земній поверхні утворились розломи та западини, багато з яких були пізніше заповнені водою. Так з'явилися озера і річки.

Пізніше сутність, в подальшому названа «Великим божеством», що випустила вазу, від горя пролила сльозу, що перетворилася у насінину та проросла через «божественну присутність».

Пройшов ще деякий час. З-під новоутвореної земної тверді проріс бутон – це перше, що було створене «первородною». Воно було назване "Флора" — її перше творіння, яке, наче губка, вбирало душу божої суті, розквітаючи в прекрасну квітку, що радувала її «названу матір».

Через якийсь час, багато зусиль над формою з простором і, наче з глини, руками «вищої» з'явилось друге її творіння. Цього разу вона вклала багато емоцій в свій виріб. Так ця істота отримала також матеріальну основу, причому з перевагою. Створіння було названо — "Фауна", яка також почала мешкати на тій землі. Легенди кажуть що на початку її форма була подібне до яйця, з якого в якийсь момент вилізла маленька ящірка.

Коли діти богині зростали, вони намагалися вжитися між собою, разом долаючи різні негаразди. Але була одна проблема — їм ніяк не вдавалося до кінця вжитися між собою, заважала велика різниця між сутностей «божих дітей». "Флора" володіла безмежним духом та знаннями, але не могла ними поділитися через обмеження руху та мови. У її «родички» - Фауни, навпаки, можливість руху та спілкування була розвинена дуже добре, але клепки бракувало. Крім того через надмірне втручання інстинктів, розум створіння завжди затуманювався.  Ці недоліки змусили «авторку» попрацювати над своїм останнім «дитям», яке могло б мати всі якості в однакових пропорціях.

Так, через дуже багато років, методом спроб і помилок нарешті на світ з'явилося останнє і найвеличніше творіння живого світу - «Хомос». Достовірна інформація про спосіб зародження не зберіглася, бо кожен описував «його» по різному. Від тварин він отримав міцне рухливе тіло, а від рослин майже безмежну ментальну силу. Це створіння,  «народжене» матір'ю і за підтримки «двох дочок», мало стати мостом між двома дівчинами. І саме після цього моменту розповідь про «первороднє божество» обриваються. Кажуть, що та передала свою волю нащадкам і щезла, а «Хомос» отримав «бесмертя душею». Це означало – його тіло мало нескінченно перероджуватись «поки залишається його вид на землі», але божественна натура не змінювалась. Роль яку богиня дала йому була зберігати баланс між двома її дітьми, що часто докорінно розходились в ідеях світобудові дівчат. Але в один день Хомос також безслідно зник, – і сталося те чого найбільше боялася їх матір…

…Хоча на початку все було доволі сприятливо: перші покоління людей (дітей Хомоса) жили не без конфліктів, але дружно, турбуючись і дбаючи про природу, підтримували рівновагу і гармонію. Але з часом все почало радикально змінюватися. Як і досі кажуть: "з великими можливостями приходить велика відповідальність". Нащадки, після зникнення Хомоса, з якихось причин, почали використовувати свої знання, отримані навколишнім світом, та «божими істотами» не за призначенням. Через це, навіть між людьми почалися розбіжності, які часто переростали у війни.

Кровопролиття тривали тисячоліттями. Також, уявивши себе головними і важливішими у всьому світі, нащадки Хомоса почали масово знищувати тварин Фауни - для «власного» блага і розоряти родючі землі, створені Флорою. Люди відгородились від усіх інших видів і вчиняли те, що їм заманеться. Також нащадки Хомоса встигли розколотися і розселилися по різним частинам світу. Так було утворено чимало підвидів цих істот.

За багато років, дочки вищої богині також були витіснені людьми, що без Хомосу, також ускладнило відносини між дочками. Сестри через конфлікти були розділені, і почали жити відокремлено. Після цього світ вступив в «темний період історії». Клімат починав докорінно змінюватися. Широченні пустелі та тундри без живих істот розросталися в мить, а десь навпаки живих істот було настільки багато. Завдяки цьому почали проявлятися «аномальні зони», що порушували всі можливі закони світобудови. Вони були однією з причин утворенння «магії». Ця магія і змогла врятувати людський рід від повного вимирання тоді.

Все-таки надія на возз’єднання трьох «божественних сутностей» задля врівноваження світу не була повністю втрачена. Деякі представники «народу Хомоса» були категорично проти рішення загальної маси (за якою надалі була закріплена назва «людина»), і продовжували допомагати Флорі та Фауні з тіні, за що отримували благословення одної з двох богинь, та призрення від інших. Так в цьому світі зародились «ельфи» – що могли жити в декілька разів довше за людей, їхні основні риси - це подовжена ушна раковина та чутливий слух, ідеально гладка шкіра та неосяжний життєвий досвід, а також інші народи як «дворфи» та «гноми». Також впродовж часу на світ з’явилось багато інших рас, через вплив божеств та аномалій.

Ось так і був створений цей химерний світ, таким, яким ми бачимо його сьогодні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍