Юльчик - Між рядками , Юльчик
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 7: Тіні сумнівів
Юльчик сиділа в улюбленому светрі біля вікна. За ним — дощ, мов сумні спогади, що не відпускають. Перед нею — ноутбук, відкрита сторінка документа з написаними розділами. Вже сім. І що далі?
— «А якщо це все безглуздо?» — прошепотіла в тишу.
Повідомлення. Відео дзвінок. Мама.
— «Знову ловлю тебе в момент сумнівів», — усміхнулась мама крізь камеру. — «Що на цей раз?»
— «Не знаю, мам. Я думаю — навіщо? Хто я така, щоб писати? Мені ж ніхто не повірить. Та й кому це треба?..»
Мама змовчала кілька секунд. А потім спокійно відповіла:
— «Ти — моя донечка. А це значить: сильна, справжня і жива. І саме через це твої слова торкнуться тих, кому теж болить.»
— «А якщо посміються? Якщо скажуть, що це просто жалість до себе?»
— «Хай кажуть. Це значить, що вони не розуміють. А твоя історія — не про жалість, а про шлях. Про дно, на яке ти впала, і не зламалась. А це вже більше, ніж робить більшість.»
Юльчик кивнула, опустивши очі. На екрані з’явилось ще одне повідомлення. Від Оленки.
“Ти ще думаєш, що це нікому не потрібно? Я показала уривок одній знайомій… Вона плакала. Сказала, що вперше хтось сказав її думки вголос.”
Серце Юльчик здригнулося. Вперше — хтось чужий. Хтось не з близьких, хто впізнав себе в її історії.
— «Мамо… Може, я й справді щось можу…»
— «Не може. А точно. І це тільки початок, донечко.»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між рядками , Юльчик», після закриття браузера.
