Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 5: Ігри і вечері, що змінюють людей

Локація: Київ, Торговий центр «Мрія»  
Час: 15:52 

Стас сидів разом з Сашою за столиком біля забігаловки «Пан Тарас». Вони були  
втомлений. Школа була нудною, навіть Саша поводився тихіше, ніж зазвичай. 

— Боже я зараз помру... — Стас ліг на стіл. 

— Це все психометр, — сказав Саша тримаючи шаурму. — душа напружується від перебування у грі. Я ось ледве не впав, коли підвівся з крісла. Просто це побічний ефект. 

— Я наче після реального забігу, — повільно взяв стаканчик з чаєм. — Весь день ледве не заснув на історії України. 

— Та нормально все, ось ще 2 чи 3 рази зайдеш, то ефект буде менше. — мигнув одним оком.

 

— Надіюсь ти не помиляєшся... — сьорбнув чай. 

— Не помиляюсь, можеш вірити мені. Я дивився відео з лайфхаками, де можна обманювати тіло, щоб воно такий ефект не давав. 

— Даш відео? — подивився на Сашу. 

— У вечорі скину. 

 

Після ТЦ, домашки, він пішов на кухню де його мати залишила вечерю. В цей  
момент за столом сидів його батько. 

— Сідай. — сказав Віталій.

Він сів на стіл і почав їсти. 

— Ти втомлений Стас, це гра? 

Стас зупинився їсти і подивився на Віталія. 

— Якщо так, то припиняй грати... 

— Все нормально батьку, я сьогодні подивлюся відео про те, як можно обманювати тіло, щоб не було втоми... 

— Воно тобі не допоможе. 

— Чому? 

— Бо душу не забрехаєш.  

— Та, що ти знаєш... 

— Багато знаю, більше чім ти прожив. 

Він підвівся з стола і пішов до кімнати. Віталій доїдав верерю: 

«Настане час і все зрозумієш, як твій батько дав поштовх цьому.» 

Стас зайшов у кімнату і цей час Саша скинув посилання на відео туторіал. Він його  
умікнув і почав дивитися.

Локація: Місто Емфренд 
Час: 20:10  

Після перегляду відео. Стас зайшов у гру. Гуляючи по карті, він доходить до міста  
Емфренд, яке знаходиться 20 км від великого міста Кафедрейн. Тірас виходить з гри, що подивитися на результат. 

— Трохи краще, але все одно тяжкість є. 

Він занурився знову у гру. 
Тірас помітив, що його маска постійно міняло положення, то воно верх ногами  
стояла, коли він дивився на не відкриті навички, але він не побачив це. Відреагував  
він на баг, коли йшов до Фредріха відкривши інтерфейс і дивився скільки часу  
замітив, що маски нема. 

— Стоп, де маска? — спантеличився Тірас. 

Він почав шукати маску у івентарі. Її не було. Потім він крутив аватар роздивляючись  
на своє обличчя. 

— Не вже воно так детально створила мою зовнішність? Навіть родзинку на шиї  
відтворив! 

І замітив маску на голові вона подумала, що вона кепка. 

— Вау... ось ти де. 

Ось, так навіть вже невинного Тіраса гра почала над ним знущатися. Але тим часом  
Фредріх уже чекав його на вулиці біля таверни з назвою «Рибка й Кристал».

 

— Вгадай що? — Саша махнув рукою. — У таверні нові NPC. І вони мають емоції. Один навіть образився, коли я сказав, що його рагу пахне лайном. 

— А воно так не пахло? 

— Пахло! Але, блін, його емоції! 

Після невеликої паузи Тірас сказав. 

— Можна я задам питання? — уперся руками об груди. 

— Ну, питай. 

— Де у мене знаходиться маска? 

— Стас, ти не виспався? — Посміхнувся Фредріх. 

— Я серйозно питаю. 

— На лиці... 

— Але вона на голові, ось я дивлюсь у інтерфейс і вона знаходиться там! — Тикає пальцем об повітря. 

— Я люблю жарти, але не смішно. 

— Ой, твої жарти про Ланос, такі смішні... 

— Так смішні, ось побачиш я збиру більше людей чим колись Тимошенко під час війни. — Сказав Фредріх піднявши голову з підпертими руками об груди. — Так, що там з маскою. 

— Але вона реально там! — розмахує руками. 

— Ну тоді ласкаво просимо у ломаного Аватара. — саркастично відповів Фредріх.

 

 — Давай вже зайдемо... а забув тобі сказати, я з Кіяною зустрівся у реалії... 

— Що? — скривив обличчя. 

— Угу, аватар не брехав, вона вродлива дівка і скромна. — кивав Фредріх. 

— Коли? — Нахилився Тірас до нього. 

— Вчора. 

— А чому не сказав мені!? 

— Бо ти будеш плакати самітник. — почав показувати рухи плачучій дитини. 

— Та пішов ти. — показав середній палець.

 

Він зайшов першим у таверну. Усередині — тепло, шумно, приємний  
напівпіксельний запах вечері. За кутовим столиком уже сиділа Кіяна. Перед нею — 
маленький келих і тарілка з смаженим фазаном. Вона кивнула. 

— Так то... вечеря втрьох. Новий щоденний квест? — запитав Тірас, сідаючи. 

— Швидше, новий рівень соціальної взаємодії, — сказала Кіяна. — NPC почали фліртувати з гравцями. Один сказав мені, що у мене «лук як грудень, а очі як серпень». 

— Може нове оновлення, чи їм нудно? — пробурмотів Фредріх. 

— Або кохання шукають, йому може сподобалися твої груд... — почервонів Тірас і отримав легкий погляд з-під каптура. Схоже, Кіяна посміхнулася.

 
І за вікном у тіні стояв знову той гравець, схоже він слідкував за Тірасом.  

— Думаю настав час познайомитися. Сказала вона. — Подивлюсь на тебе не з тіні.  

Кінець Глави 5. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍