Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

Артур киває і вирушає до бару, дозволяючи мені замилуватися своїм тілом, яке виглядає дійсно чудово, незважаючи на відсутність спорту в його житті. Варто було визнати, що йому по-справжньому пощастило виграти в «генетичній лотереї» при народженні.

Завдяки привабливій зовнішності та впевненості, що було забезпечене в заможній і поважній сім’ї, Артур ще в студентські роки знаходився в центрі суспільної уваги та вважався об’єктом бажань великої кількості дівчат.

Не буду брехати та одразу визнаю, що я й сама досить швидко зацікавилася ним. Чекати, доки він сам помітить мене та зацікавиться, здавалося дурною та беззмістовною затією, тому перший крок був за мною. Хоробрості мені не бракувало, тому я особливо не вагалася перед тим, як підійти до Артура та покликати його на побачення. Раніше йому ніколи не доводилося зустрічати таких ініціативних дівчат, що й підкорило серце юного красеня.

Занурившись в приємні ностальгічні моменти, я нарешті починаю розслаблятися, коли несподівано чую те, від чого тіло мимоволі переходить в стан бойової готовності.

— У жодному разі не можна допустити, щоб хоч хтось з пасажирів дізнався про те, що сталося, — вказує капітан двійці своїх підлеглих, проходячи недалеко коло мене.

Якби в мене не було звички постійно дослухатися до всього навколо, його б точно не вдалося почути, бо говорить чоловік притишеним голосом і зовні ніяк не показує власної стурбованості.

Насторожена, я вирішую прослідкувати за членами екіпажу, щоб продовжувати підслуховувати їхню розмову та повністю розібратися в ситуації. Можливо, проблема, яку вони обговорюють, є абсолютно незначною, але інстинкт мисливця, якого просто неможливо позбутися, підказує мені, що якщо на борту є загроза, то не можна дозволити собі прогледіти ні одну дрібницю. Практика показує, що саме такі маленькі спостереження в кінці кінців виводять на правильний шлях і призводять до перемоги над злом.

Незважаючи на тривалу відсутність практики, навички непомітного переслідування у мене все ж збереглися, чим я зараз і користуюсь.

Доки капітан і його люди рухаються палубою, жодних труднощів не виникає, але проблема з’являється, коли вони заходять до зали одного з ресторанів і зачиняють за собою двері на ключ. Будь-яка нормальна людина на цьому б зупинилася та повернулася назад до аквапарку. От тільки назвати мене нормальною аж ніяк не можна, тому я починаю шукати іншого способу непомітно потрапити досередини.

Ретельно оглянувши все довкола, помічаю, що одне з вікон на стелі ресторану відчинене. Ну от і можливість усе почути та побачити, не привертаючи до себе увагу при цьому.

Використовую найближчим столик з парасолькою, щоб піднятися якомога вище, після чого відштовхуюсь, стрибаю, зачіпляюсь руками за дах і підтягуюсь, щоб усе тіло опинилося там. Завдяки регулярним фізичним тренуванням цей трюк вдається проробити швидко та тихо.

Не гаючи часу даремно, пробираюсь до вікна та обережно зазираю досередини. Побачене викликає в мене шок і огиду.

На підлозі посеред ресторану лежить мертва жінка, над тілом якої страшенно познущалися, вирізаючи містичні символи та знаки, а довкола все заляпане великою кількості крові. Така невимовна жорстокість вражає навіть мене, незважаючи на те, що в житті мені довелося відвідати не одне місце вбивства.

Члени екіпажу протягом кількох хвилин просто мовчки дивляться на труп, очевидно, не здатні повірити в те, що подібне жахіття дійсно відбулося на їхньому круїзному лайнері.

В один момент наймолодший чоловік не витримую і вибігає з ресторану, затуляючи рота долонею. Така реакція вельми природня та зрозуміла, враховуючи обставини.

Втеча підлеглого виводить капітана зі ступору та змушує повернутися до чоловіка, що залишився.

— Хто ще про це знає?

— Пара прибиральниць, що вранці прийшла готувати ресторан до відкритті, і їхня безпосередня керівниця, яка вже звернулася до мене, — одразу ж випалює вусач, наче тільки й чекав даного запитання.

— Потурбуйся про те, щоб це коло не розширювалося. Тіло треба заховати, а ресторан прибрати, так щоб ніхто з пасажирів нічого не дізнався. Якщо ці люди дізнаються про те, що тут сталося, то це буде останній наш круїз. Компанія не зможе пережити такого масштабного скандалу.

Холоднокровний цинізм капітана шокує не тільки мене, а й його співбесідника.

— Але ж сталося вбивства! — емоційно випалює він. — На борту вбивця…

— Так, але поліцію для розслідування та його пошуків можна залучити лише по прибутті до наступного порту, де ми опинимося лише за три дні. Хіба не краще на цей час не піднімати паніку?

На диво, цієї відповіді чоловікові вистачає.

Усвідомивши, що мені тут більше ловити нічого, тому я так само спритно та непомітно залишаю дах ресторану.

Побачене та почуте доводить правдивість слів Віталія та демонструє всю серйозність загрози культу. Нова інформація та розуміння того, що однією з жертв цих монстрів маю стати і я, змушують мене змінити позицію стосовно співпраці з мисливцями. Очевидно, залишатися осторонь і уникати минулого в такій ситуації просто неможливо.