Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

4. Відкриття

Ранкове тренування я таки проводжу, але роблю це абсолютно автоматично, оскільки в думках раз за разом повторюється діалог з Віталієм.

Поза всякими сумнівами, найбільше враження на мене справила інформація про відродження того самого культу. Я була переконана, що з тими божевільні фанатики, які, сліпо слідуючи вказівкам якогось свого божества, вбили моїх батьків і намагалися принести мене в жертву, було покінчено ще при моєму порятунку, і саме завдяки цьому змогла морально впоратися з цією трагедією. Та тепер до моєї душі повертається панічний страх монстрів з дитинства.

У голові проносяться образи людей у чорних плащах з каптурами, що посеред білого дня напали на мою сім’ю та безжалісно перерізали спочатку татове горло, а потім увіткнули ніж прямо в мамине серце. Вони діяли швидко та чітко, без жодних вагань.

Їм потрібна була лише я. Три дні мені довелося провести в темному підвалі, харчуючись лише хлібом і водою. Піддавшись страху та відчаю, я навіть не сподівалася на порятунок, але він усе ж з’явився.

Мисливці на надприродне увірвалися до будинку в останній момент, безпосередньо перед проведення ритуалу жертвоприношення. Зв’язана та обезсилена, спершу я вважала їхню боротьбу зі своїми викрадачами галюцинацією. І тільки наступного дня, опинившись у повній безпеці, добряче відпочивши та наївшись, мені вдалося повірити у те, що мої страждання добігли кінця…

Повертаючись до нашої з Артуром каюти, я змушую себе опанувати власні емоції та натягнути на обличчя розслаблену усмішку. Не варто викликати в нього якісь підозри, щоб потім зайвий раз не брехати, відповідаючи на стривожені питання, які точно виникнуть, враховуючи, як сильно цьому чоловікові небайдуже на мене.

Бували моменти, коли я задумувалася про те, щоб розповісти Артурові всю правду про себе, щоб не одній нести цей тягар і не мати жодних секретів від партнера. Та разом з цим він був би назавжди позбавлений легкості та почуття безпеки, що приносить відсутність знання, що справжні монстри живуть серед нас. Саме тому найкращим рішення було, є і буде тримати його подалі від надприродного світу.

Доки мене не було, Артур взявся грати в якийсь шутер в космічному сетингу. Скільки я знаю цього чоловіка, він завжди обожнював відеоігри. Щоправда, робота не дозволяє йому активно проходити їх, але у вільний час Артур активно займається улюбленим хобі. Мені так і не вдалося зрозуміти, що такого він у них знаходить, але й осуджувати його захоплення я точно не збираюсь. Можливо, мені б краще заходили такі фентезійні стрілялки, якби в голові не виникали мимовільні порівняння з тим, як подібні битви з містичними істотами відбуваються у реальному житті.

Та щойно я з’являюсь в каюті, Артур одразу ж відкладає джойстик і жестом запрошує мене вмоститися на дивані коло нього. Після фізично виснажливого тренування я охоче плюхаюсь на м’які подушки та дозволяю йому притягнути мене в обійми.

— Чим би ти хотіла сьогодні займатися?

Жодного настрою розважатися немає, проте показувати цього не можна.

— А які варіанти? — грайливо запитую.

У мене ніколи не виникало проблем з акторською грою, тож і зараз звучу абсолютно природньо та невимушено.

— Ох, ну тут є де розгулятися!

Артур захоплено починає перечислювати доступні в круїзі активності та, як і очікувалося, сам вирішує, що передусім нам варто відвідати аквапарк. Звісно ж, я одразу підтримую дану ініціативу.

Переодягнувшись у купальник, який так скрупульозно вибирався, слідую за Артуром до зони розваг, оскільки він уже встиг вивчити мапу лайнеру, завдяки чому з’явилася чітка орієнтація у просторі.

Аквапарк на цьому круїзному лайнері виявляється просто фантастичним місцем, де яскраві декорації, шезлонги під пальмами й панорамні краєвиди моря створюють атмосферу тропічного курорту. Масштаби просто вражають — тут можна знайти і захопливі водні гірки, і басейни з хвилями, і джакузі, і навіть зони для серфінгу.

Саме туди ми з Артуром вирушаємо першим ділом. У жодного з нас немає досвіду в цьому виді спорту, через що бажання спробувати і стає таким сильним.

Очевидно, що завдяки кращій фізичній формі та регулярним тренуванням у мене швидше вдається підкорити хвилю, але й Артур, на диво, швидко розбирається з тим, як тримати баланс і керувати дошкою.

Повністю занурена в опанування нової навички, на якийсь час я забуваю геть про все, але коли ми вирішуємо перепочити та вмощуємося на лежаках з м’якими подушками, тривожні думки знову повертаються до моєї голови. І як же мені тепер нормально розслабитися та насолоджуватися круїзом? Таке відчуття, що Віталій спеціально з’явився та все це вивалив на мене, щоб зіпсувати цю подорож, прирікши на знаходження в нескінченному стані напруження.

— Хочеш щось випити? — пропонує Артур.

Близиться обідня пора, і сонце вже добряче припікає, тому від холодного напою я б точно не відмовилася.

— Так, охоче вип’ю якийсь коктейль. Чи два.

— Принести тобі щось конкретне?

— Та ні, — хитаю головою, — бери на свій розсуд.

У тому, що Артур вибере саме те, що мені подобається, я навіть не сумніваюсь. Цей чоловік відрізняється особливою уважністю до деталей і за час наших стосунків устиг добряче вивчити мої вподобання та смаки. Інколи мені стає соромно, що я не можу бути такою ж турботливою та всеконтролюючою, хоч і стараюсь з усіх сил бути хорошою партнеркою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍