Лана Рей - Інтригуюче кохання, Лана Рей

Я прокинувся від того, що хтось кликав і тряс мене за плече.Виявилося, що це Коротун намагався мене розбудити і щось казав про сніданок.

Мої очі вперто не хотіли розплющуватись. Я неохоче буркнув, що зараз встану. Я справді збирався це зробити, але знову провалився у глибокий і приємний сон з участю кількох гарненьких  танцівниць.

З цьго приємного сну мене жорстоко вирвали руки охоронців академії. Два здоровані нахабно стягли мене з ліжка.

Не давши мені можливості перевдягтися і вмитися, ці кляті йолопи потягли мене на тренувальний полігон, де вже встигли вишикуватись всі мої однокурсники.

Я навіть встиг помітити Тіма і Алекса, що із співчуттям дивилися на мене. Сжоже, я знову втрапив у чергову халепу.

- Кадет Дрейк! Ви лише другий день в академії,а вже встигли вхопити третє покарання, - сердито промовив вусатий рудоволосий викладач, ім'я якого я вже встиг забути.

- Здається, що я йду на рекорд.

- Рекорди треба ставити зовсім інші, кадете. А зараз пропоную  відвідати купальні академії. Охоронці з радістю вас туди супроводять, - не добре посміхаючись, сказав вусань.

Не церемонячись, охоронці потягли мене у невідомому напрямку.

Якось мені пощастило побувати у купальнях, що знаходились у королівському палаці. Мені там дуже сподобалось. Особливе враження справили служниці, що там працювали.

Сумніваюсь, що купальню академії можна хоч якось порівняти із королівською. Спокусливих і милих служниць тут точно не буде. А от, що буде я не знав.

Цікаво, як покарання можна поєднати із купальнями? Можливо мені доведеться їх прибирати?

Більше жодних  думок стосовно покарання, не приходило в мою світлу голову. Подивимось, які новаторські ідеї з цього приводу виникли у керівництва військової академії.

- Ми прийшли, - промовив один із охоронців

Я роззирнувся на всі сторони, але нічого, хоча б віддалено схожого на купальні, не побачив. Єдине, що я помітив - це металевий люк біля моїх ніг.

Охоронець підняв кришку люка і я побачив металеву драбину, що вела кудись у низ.

- Ласкаво просимо, кадете Дрейку.

Я підійшов ближче і зазирнув у отвір. Те, що я там побачив, точно не було схоже на купальні.

Це більше нагадувало велику яму, наповнену водою.

- Вам, що особливе запрошення потрібно?! - роздратовано поцікавився охоронець.

Важко зітхнувши, я почав спускатись у низ.

Щойно мої ноги доторкнулись до дна ями, кришка люку зачинилась.

Я опинився  у повній темряві і по плечі у холодній воді.

Сьогодні я дізнався, що купальня - це не завжди місце для миття і приємного відпочинку разом із гарненьками служницями, а може бути і ось така  повна дупа, в якій я зараз опинився. 

А ще я зрозумів, що краще прокидатися вчасно, бо знову потрапити сюди я,точно, не хочу.

Це ж який схиблений мозок і хворобливу уяву треба мати, що назвати цю холодну і мокру катівню купальнями? 

Уявлення не маю, скільки я тут просидів, картаючи себе за власну легковажність і дурість, але здавалося, що це було нестерпно довго.

Врешті - решт, кришка над моєю головою піднялась і я замружив очі від світла.

Мої руки і ноги так замерзли, що не хотіли більше мене слухатись.

Ціною неймовірних зусиль, я примусив себе рухатись, щоб вилізти з цієї клятої ями.

- Котра зараз година? - Тремтячим від холоду голосом, поцікавився я у охоронців.

- Сімнадцята, - неохоче букнув один з них мені у відповдь.

Трясця! Я майже увесь день просидів у тій смердючій ямі.

Через бісове покарання я пропустив обід і це мене зовсім не радувало, бо вже другий день бути голодним - це зовсім не весело.

Треба, хоча б, без вечері не залишитись, бо від голоду я почну вже стіни гризти.

Понад усе на світі, мені зараз хотілося змити із себе сморід затхлої води і перевдягтися у щось сухе.

В кімнаті я застав Коротуна, що листав якусь книгу, сидячи у себе на ліжку.

- Привіт. Я прихопив тобі дещо поїсти під час обіду і зараз зроблю гарячого чаю, - промовив він, уважно дивлячись на мене.

- Дякую, - щиро відповів я, здивований такою турботою.

Я взяв чистий одяг і поспішив до ванної кімнати.

Кілька раз я намилювався милом, бо мені все ще здавалось, що від мене тхне огидним запахом клятої купальні.

Підозрюю, що завжди буду пригадувати ту жахливу, холодну яму, коли чутиму слово "купальня".

Після того, як тричі помився і старано виправ свою піжаму, я повернувся назад у кімнату.

Я безсило опустився на ліжко, а Арман  загорнув мене у дві ковдри. Це нагадало мені минулу ніч і я посміхнувся. Який же хитрий цей дрібний підлабузник.

Майже відразу в моїх руках з'явилась чашка гарячого, запашного чаю.

На своїй тумбочці, що стояла біля ліжка, я помітив свіжу булочку і велике червоне яблуко. Коротун почисти варене яйце і дав його мені.

- Звісно, це мало чим допоможе такому здорованю, як ти, але хоча б щось...- Промовив він, роблячи ще одну чашку чаю.

- Дякую, Армане. Ти мене приємно здивував. Я думав, що вмиратиму від голоду аж до вечері.

- Не варто дякувати. Ми ж сусіди... До речі, я приніс твої підручники. Поки що ми  лише тренувались на полігоні, але через кілька днів у нас розпочнуться заняття.

- А ти, виявляється, хороший сусід, Коротуне, - посміхаючись, промовив я і взяв нову чашку з чаєм.

Нарешті я відчув, що почав зігріватись і мене потягло на сон.

Я швидко допив і ліг, попросивши Армана розбудити мене перед вчерею.