Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

4. Хлопці. Перші зустрічі.

От нарешті й вівторок.

- Ти з нами йдеш сьогодні знайомитися з хлопцями? - Спитали Мілана та Кароліна свою третю подругу Юліану.

Та відразу зробила великі очі й навідріз відмовилися це робити.

- Ні, ні, ні. - Почала махати Юліана обама руками. - Хлопці, це вже якось без мене. Вони вам треба? Хіба нам погано утрьох? Не люблю чоловіків. Від них лише потім проблеми. - Юліана зрозуміла, що сказала щось не те. - Так нам завжди "класна" наша казала. А я ій вірю.

- Це по справі, - відповіла Мілана. - Гарно було б утрьох сходити. Та я розумію твою думку. Ти б нам була у пригоді якщо що. - Але більше запрошувати  її не стала. - Жаль, що тебе з нами не буде, Юля.

 Та в душі Мілана раділа, що з ними не буде Юліани. Бо та була найгарніша серед них трьох. Найкрасивіша та дуже прибавблива й сексуальна. Смугла така. З великими красивими очими. І багато разів уся увага діставалася саме Юліане. А кому це сподобається? Дружба дружбою, а хлопці, то святе! Саме так думала зараз Мілана. Бо її дійсно іноді ображало, що всі відразу звертають увагу на її подругу, а не на неї. Мілана звикла в усьому бути першою. А тут таке.

- Будемо їхати з навчання, то й по дорозі й заскочимо. - Вирішила Мілана. - Ти ж знаєш адресу тієї подруги? - Спитала вона у Кароліни.

- Ну, так. Я взяла у Наташі. Тим більше, що та дівчина, Люда, мене добре знає в обличчя. Ми з нею багато разів вже перетиналися у Наташі вдома. Зайдемо спочатку до неї. А потім вона відведе нас з тобою, Міланочка, до того хлопця, що займеться дискотекою. Каже, що він у них головний. Це її сусід по під'їзду. 

- От і добре, що недалеко йти. - Зраділа Мілана. - Це дуже добре, що все саме так, як ти кажеш, Кароліночка. Щоб нам там ніде довго не ходити, бо в нас ще інших справ багато. А мені ще й з "Гердою" треба погуляти. - Попередила подругу Мілана, мабуть намагаючись сказати цим, що в них дійсно мало часу. - Як то кажуть: прийшли, сказали, пішли. - Почала сміятися Мілана і Кароліна теж посміхнулася за компанію, хоч насправді ій дуже хотілося, щоб ця перша зустріч перейшла в щось більше. Бо вона ніяк не могла забути того хлопця, якого бачили на фотографії у сусідки. 

Подруги вийшли на потрібній їм зупинці та швидко пішли по своїй справі. 

- Добре, що будинок поруч, - сказала Кароліна. - Дві хвилини й ось ми вже і прийшли. Ця дівчина живе на другому поверсі. Спочатку до неї, а потім вона того хлопця покличе. Вони сусіди.

- Так. Я пам'ятаю.- Зупинила Мілана свою подругу.

Це був звичайний п'ятиповерховий будинок. Все стандартно. По три квартири на кожному поверсі. Дівчата швидко піднялися по сходах. Ось і другий поверх. Подзвонила у двері Кароліна. Майже відразу вийшла невисока на зріст дівчина. Білявка. Одних майже з нами років, подумала Мілана. Вона мовчала весь час доки Кароліна розмовляла з дівчиною. Потім та одягла на ноги чоботи та плащ і пішла з ними по під'їзду. 

Дівчата утрьох піднялися на два поверхи вище. 
А в цей саме час хлопець до якого вони збиралися у гості, задрімав. Бо вдома нікого не було. Він читав книгу і не помітив, як почав  схилятися до сну. Та тут у двері хтось подзвонив.

- Хто ще там шляється? - Подумав Сергій. А потім все-таки встав та пішов відчиняти двері 
На порозі стояла сусідка Люда, а поруч з нею дві незнайомі дівчини у шубах та беретах.  Високі такі та дуже ділові.

- Це Мілана та Кароліна. - Показала Люда позаду себе. - Я тобі казала. Вони теж ведуть дискотеку. А зараз вони хочуть з тобою поспілкуватися, Сергію. 

- Привіт. Вибач. - Почала першою размову Мілана. -  Ми хотіли б узяти у вас чи в тебе на деякий час, якісь то нові пісні. Потім повернемо звісно. У нас теж дискотека. Та якщо чесно то репертуар не дуже. - Зізналася Мілана. - І як ти поділишся з нами досвідом, то ми теж будемо дуже вдячні. - Щиро сказала вона, відразу відчувши, що вони знайдуть з цим хлопцем спільну мову. 

Люда тим часом вирішивши, що вона вже все зробила, що від неї хотіли, повернулася до Сергія спиною. 
- Ну, то я пішла, а ви тут самі розбирайтеся. 

- А давайте, ви приїдете ввечері. - Відразу сказав їм хлопець. - Треба, щоб усі були в зборі. А зараз усі на роботі. Тоді й поговоримо. Я без своїх друзів нічого не вирішую. - Хоч насправді цю проблему він міг вирішити й сам. Просто піти та дати їм нові записи. Та Сергій хотів, щоб цих дівчат побачили усі його друзі. От саме для цього і треба було сказати, щоб вони приїхали в інший час.

- Ти, мабуть, спав? -  По доброму подивилась на хлопця Мілана. - Вибач, що ми тебе розбудили. Ок. Ми заїдемо о сьомій вечора. Було приємно познайомитись. - Сказала вона. А Кароліна весь час мовчала. Сергій ще раз перепитав, Кот вони прийдуть до нього в гості. - На сьому вечера, - ще раз повторила Мілана і дівчата пішли до дому. 

- Ти дійсно збираєшся приїхати до цих незнайомих тобі хлопців? - Здивована спитала Кароліна, коли вони вже прийшли на зупинку. Хоч насправді ій дуже хотілося приїхати сюди ще рад, щоб побачити того хлопця з фото. 

- Ну, так. А що тут такого? - Спокійно відповіла Мілана своїй подрузі. - Нові знайомства не завадять. Ми швидко. Подивимося, що вони за люди та й все. Ну і ще візьмемо те, що нам треба. Нічого такого. Тільки справа, - посміхнулася Мілана своїм таемничним думкам, яким сама поки що не могла дати ладу. 

- А як тобі цей  Сергій? - Поцікавилися Кароліна. Бо її з нещодавніх пір почало дуже тягнути до хлопців. Вона, як то кажуть, перебувала в активному пошуку пристойної кандидатури на роль її постійного хлопця. І здається вона вже знала, хто буде тим самим. Кароліна бува впевнена, що все в неї буде так, як вона схоче. Треба було лише бути спокійною і мовчки робити кроки назустріч до своєї долі. 

- Це не наш варіант, якщо ти про те, що я думаю. Та й, що можна сказати про людину за декілька секунд спілкування. - Замислилась її подруга. - Побачимо, що в нього за друзі. Перспективні вони чи ні.  - Дипломатично вирішила Мілина. Хоч насправді нічого такого особливого вона від цієї зустрічі не чекала. Ну, то хлопці й хлопці. Вона вже іх багато в інституті та по клубах бачила.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍