Сніжана Якимчик - Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик

Я бачив, як її пальці тремтять, як у її очах проблискує паніка.
Гарна дівчинка. Відчуй це. Усвідом це.

Але замість сліз вона повела себе інакше.

Її рука різко зметнулася вгору.

Я встиг схопити її за зап’ястя перш, ніж її долоня вдарила мене по щоці.

Кілька секунд ми просто дивилися один на одного. Її очі палали.

– Доторкнись до мене ще раз, і я розіб’ю тобі обличчя, – прошепотіла вона, її голос тремтів не від страху, а від гніву.

А потім вона зробила щось, що змусило мене засміятися.

Вона знову спробувала вдарити.

Я зловив і другу руку, з силою стиснувши її тонкі зап’ястя, і різко потягнув до себе.

Тепер між нами не було відстані. Її тіло майже лежало на мені, дихання збилося.

– Ти маєш вогонь, маленька наречено, – прошепотів я, нахиляючись до її вуха. – Це добре. Але не плутай гру з реальною владою.

Я відпустив її, відкидаючись назад. Вона швидко відсунулась на своє місце, її щоки палали.

Машина зупинилася.

– Приїхали, – спокійно сказав я.

Вона зиркнула на мене, все ще важко дихаючи.

– Ласкаво просимо в новий дім, Еліано.

***

Дорогі читачі!

Якщо ви читаєте ці рядки, значить, ви вже стали частиною історії «Клеймо нареченої». Ваші емоції, відгуки та підтримка надихають мене творити далі!

❤️ Підтримайте цю книгу! ❤️
 Підписуйтеся, щоб не пропустити нові розділи.
 Ставте вподобайки – це допомагає історії ставати ще популярнішою!
Діліться враженнями в коментарях – що вас зачепило найбільше?
Ваші слова, ваші реакції – це найкраща мотивація продовжувати цю історію!

Дякую, що читаєте!