Анна Джейн - Кров і попіл, Анна Джейн

— Що ти зробив? — спитав Вітторіо, коли Лео сів перед ним. — Ти навіть не уявляєш, до чого призведе твоя слабкість.

Лео відчув, як кожне його слово вимірюється у цей момент, і він мусив вирішити, чи варто взагалі відповідати.

— Я роблю те, що повинен, — відповів він, не відводячи погляду від Вітторіо. — Я збираю свою армію, і навіть якщо я залишуся без союзників, я це зроблю.

Дядько посміхнувся, наче прийняв рішення.

— Не думай, що твій шлях буде легким, — попередив він. — Ти думаєш, що можеш вийти з цього без пошкоджень? Ти не розумієш, в яку гру ти втягнувся. І, до речі, Софія — це не твій союзник. Її мета — це не ти.

Лео підняв брови. Вітторіо не був людиною, яка кидає слова на вітер. Тепер він мав прийняти важливе рішення.

— Ти впевнений, що це вона? — запитав Лео, його голос став м'якшим, але не менш рішучим.

— Я бачив її ще тоді, коли твої батьки були живі, — відповів Вітторіо. — Вона була серед тих, хто нишпорив довкола, шукаючи будь-які слабкості. І тепер вона повернулася. Не для того, щоб допомогти тобі. Але для того, щоб маніпулювати тобою.

Лео глибоко вдихнув, відчуваючи, як палає вогонь всередині. Час все більше ставала на його боці. Він не міг дозволити собі ще одну помилку.

Того ж вечора Лео прийняв рішення. Він знав, що довіра — це двосічний меч. Але він не міг дозволити собі, щоб Софія стала черговим актором у великій інтригі, де всі грають тільки за своїм сценарієм. Якщо вона дійсно маніпулює ним, то він повинен обіграти її в її ж грі.

Він зателефонував Карло, попросивши провести остаточну перевірку на Софію. Нехай вона думає, що він все ще вірить їй, але він був готовий діяти, якщо виявиться, що вона насправді на боці його ворогів.

Але, як показав досвід, навіть найпильніший погляд не завжди здатен побачити те, що стоїть за горизонтом. І якщо Софія була частиною пастки, то Лео мав бути готовий її відкрити — навіть якщо це означало втратити ще більше, ніж він готовий був уявити.