Янина Кап (Зоя Маг) - Той, хто чує дорогу., Янина Кап (Зоя Маг)

Дорога Києвом** 

Місто повільно прокидалося. Київ ще кутався у залишки туману, а бруківка Подолу виблискувала після нічного дощу. Повітря було прохолодним, із ледь вловимим запахом вогкої цегли й свіжої кави. 

Максим сидів на мотоциклі, задумливо крутячи в руках ключ запалювання. 

— Шефе, ти що, вирішив тут медитувати? — почувся ззаду голос Славка. 

Максим зітхнув. Славко, як завжди, з'явився невчасно, жуючи якусь булку й тримаючи в руках одноразову каву. 

— Я думаю. 

Славко пирхнув. 

— Ну, то не перенавантажуйся. У тебе ж мотор не перегрівається, як у мене. 

Максим лише скосив на нього очі й повернув ключ. Двигун загуркотів, немов позіхаючи. 

— Сідай. Їдемо. 

— Куди? 

Максим на секунду задумався. 

— Дізнаємось. 

Славко зморщив лоба. 

— Це був план? Шефе, ми помремо. 

Максим натягнув шолом і завів мотоцикл. 

— Тримайся. Якщо впадеш — назад не заберу. 

Славко глянув на мотоцикл, потім на Максима. 

— Я ж казав, що треба було працювати в бібліотеці... 

І вони рушили. 

---

**Кав’ярня Каті** 

Катя стояла за прилавком, крутячи в руках маленьку ложечку. Від кави давно залишився тільки запах, а думки плуталися. 

*Ця пропозиція... щось із нею не так.* 

Вона ще раз глянула на папку від Лиса. Глянцевий логотип *"Red Line"* виглядав занадто гладко. Занадто правильно. 

Раптом двері кав’ярні дзенькнули, і до зали влетіла Ірина, її подруга. В руках у неї було два пакети з круасанами, які вона ледь не розсипала. 

— Катю, ти це бачила? 

— Що саме? 

Ірина шурхнула пакети на стіл і дістала телефон. 

— Лис! Його техстанція. Вони запускають новий сервіс із кав'ярнею! 

Катя нахилилася до екрана. 

*Дизайн кав'ярні був підозріло схожий на її стиль.* 

— Це ж… 

Ірина кивнула. 

— А ще кажуть, він хоче тебе заманити до себе. Обережно з ним. У нього погана репутація. 

Катя задумалася. 

— Погана — це як? 

Ірина закотила очі. 

— Підпільні гонки, темні угоди. Знаєш, не з тих, хто просто любить каву. 

Катя нервово закусила губу. 

*Максим має знати про це.* 

---

**Вулиці Києва** 

Максим і Славко мчали вузькими вуличками Подолу. Двигун ревів, колеса підстрибували на бруківці. 

Славко тримався за Максима, мов за останню надію. 

— Шефе, ти впевнений, що це найкоротший шлях? 

— Впевнений. 

Вони з гуркотом вилетіли на Андріївський узвіз, ледве не збивши голуба. 

— Я цього голуба пам'ятаю! Ми вже тут були! 

Максим мовчав. Очі напружено вдивлялися вперед. На розі вулиці стояв чорний джип із затемненими вікнами. 

— Бачиш його? — тихо спитав Максим. 

Славко нахилився, намагаючись розгледіти. 

— Ну, чорний джип. І що? 

Максим підкрутив газ. 

— Там сидять не просто хлопці. Вони стежать за Катєю. 

Славко враз посерйознішав. 

— Ого. Тоді що робимо? 

Максим заглушив двигун. 

— Йдемо дізнатися. 

Славко ковтнув слину. 

— Шефе, а може, ми... їх кавою пригостимо? 

Максим кину в нього погляд, і Славко зрозумів, що жарти зараз недоречні. 

---

**Офіс Олексія "Лиса"** 

Олексій сидів у просторому кабінеті. Вікна виходили на центр міста, де хмарочоси губились у хмарах. 

Він переглядав фотографії на планшеті: кадри з майстерні Максима, Катя в кав’ярні. 

Двері тихо відчинились. 

— Він щось запідозрив, — озвався кремезний охоронець. 

Олексій не відвів погляду від екрана. 

— Тим краще. Хай думає, що контролює ситуацію. 

Він повільно провів пальцем по карті Києва. 

— Підпільні гонки відбудуться за планом. І цього разу Максиму доведеться грати за моїми правилами. 

---

**Катя** 

Катя стояла перед дзеркалом. На столі лежала папка Лиса. Її погляд затримався на маленькому папірці, що випав із документів. 

*Координати. Час. Ніч.* 

*Це не бізнес. Це пастка.* 

Вона схопила телефон. 

*Максим має знати.* 

---

**Майстерня "Зелений Світлофор"** 

Максим налягав на газ. 

— Шефе, може, зупинимось? Подумаймо спокійно! 

Максим глянув на нього через плече. 

— Думаєш, я вже не думаю? 

Славко зітхнув. 

— Це й лякає. 

Двигун ревів, а місто повільно готувалося до гри, в яку хтось уже зробив хибний хід.