Рія Вайсен - Перехресниця Долі, Рія Вайсен

— Ха-а...а ти смачно пахнеш, — вампір зі свистом втягнув повітря, притискаючи її до стіни.

Від нього несло залізом і люттю. Якби емоціями можна було отруїтися, Арніка вже б доживала свої останні хвилини. Якщо в тому була б бодай якась різниця.

— Шкода, що не можна розтягнути задоволення, — з удаваним сумом видихнув їй прямо в лице вампір. — Ти маєш здохнути сьогодні. Але не переймайся, ти майже нічого не відчуєш, обіцяю.

Він схилився над Арнікою, розкриваючи повний трикутних зубів рот в небезпечній близькості до шиї. По тілу пробігли мурашки. Вона коротко глянула в бік Індгарта. Він все ще бився з командиром. Навіть якби він зараз помітив її й ринувся в їх бік, все одно не встиг би. Арніка ковтнула важку слину й заплющила очі.

Ще мить і її не стане. І двадцять один круг прожиті на пусте. Бабця дізнається в цей же вечір. Буде плакати. Діти також. Їх сльози будуть стікати на землю, росити її. Вони будуть проклинати себе, Арніку, Індгарта. Тіло кремують, якщо буде що кремувати й розвіють над річкою в порту — класичне погребіння водяних елементалістів. За кілька днів ніхто й не згадає про таку собі студентку, яка сунула носа в сусідську гречку. Тільки Індгарт, бабця і ще, можливо, сусідки спитають що робити з її речами і чи можна винести ліжко, чи до них когось підселять.

Вампір схилився ближче. Його дихання віддавало залізом і гнилими зубами. Страх міцніше стис горло. Тиха вуличка ще ніколи не відчувалась таким прокляттям.

Арніка зібрала в собі сили й вклала в останній пошуковий запит. Вода, вода, всюди вода. В думках, спогадах, вона витісняла все, заміняла, змінювала свідомість. Арніка сама була водою. Для чар вона необхідна, хоч би трохи. Хоч кілька жмень. Хоч склянку.

Хрип зіскочив з її губ, коли зуби вампіра пробили тонку шкіру навколо пульсуючої вени. Кров потекла тонкою цівкою. Поступово набираючи сил, цівка ставала товщою. Вона вже походила на криваву річку. Річку, в якій було вісім десятих води.

Арніка затамувала подих, борячи біль і прислухаючись до потоків енергії, що пронизували її тіло. На кінчиках пальців зажевріли темно-сині іскри. Вона силилась зібрати енергію в дві маленькі цятки в основі горла і разом ударити зсередини. Вона навіть не думала, чим для неї може закінчитися спроба використати заборонені чари.

Вампір відхилився й задоволено принюхався. Він тріумфував. Повітря аж вібрувало від передчуття пізнього обіду. Шкіра вкрилась мурашками. Гул крові у вухах заглушив лязкіт металу й важке дихання в кількох кроках. Арніка відкрила око, ніби перевіряючи, чи живий Індгарт. Чи зможе він втекти, навіть якщо вона назавжди залишиться в брудному провулку між портовою вулицею та постоялим двором.

— Не бійся, маленька чаклунко, — голос рудоволосого вампіра мало походив на мову. — Якщо розслабитися, боляче не буде.

Вона перевела погляд на обличчя вампіра й чекала. Просто чекала. Пройшла хвиля. Дві. Чари ледь не іскрили в ній, шукаючи виходу, але вампір зволікав. Він все так же нависав над нею, хрипко дихаючи в шию. Вона повільно закрила очі, зціпивши кулаки. Кров гула у вухах, страх бився у висках. Нужбо, кусай, бісова личина!

Раптом хтось чи щось із силою відштовхнуло від неї рудого. Почувся глухий звук удару. Від несподіванки Арніка ледь втрималась на ногах й відкрила очі. Перед поглядом мелькнула яскрава червона тінь, заганяючи командира в куток. Якась мить і голова вампіра на низькій шиї покотилась під ноги.

Арніку пересмикнуло: кров тепер розтікалась в неї під ногами, заливаючи взуття з виробленої кінської шкіри. З іншого боку вулички важко дихав Індгарт, витираючи рукавом кров з розбитої губи — командир все ж зміг кілька разів добре його зачепити. Він міцно стояв на ногах, хоч його й трохи похитувало під час ходьби. Він підморгнув Арніці, ніби говорячи: “Гарна пригода вийшла, ба?” Вона закотила очі й перевела погляд на чоловіка в червоному камзолі.

Високий, добра сажень в плечах, але щось в його постаті було жахаючим. Темне кучеряве волосся стягнуте на потилиці в м’який вузол розтріпалось й спадало незграбними пасмами, приховуючи обличчя.

Коли незнайомець повернувся, кров знову застигла їй в жилах. Бліду, позбавлену усякої живої барви, щоку перетинали довгі грубі рубці — єдині плями рожевого в сірому царстві. Вони починались од вуха, перетікали шиєю й ховались у комірі. Він посміхнувся, оголюючи трикутні зуби й вклонився Індгарту.

— Ваше Високосте, — сказав він, розгинаючись. В руках незнайомець все ще тримав вирване серце свого одноплемінника.

— Не очікував від тебе такої жорстокості по відношенню до підданих свого короля, Антаїре, — відповів йому Індгарт, струшуючи удаваний пил з сорочки.

Він підійшов ближче й потиснув руку вампірові, наче той був його давнім знайомим, з яким вони зустрілись в крамниці, а не стояли посеред залитої кров’ю вулиці. Наче в них під ногами не лежало троє мертвих вампірів.

— Зі зрадниками не можна бути м’якотілим, ельфе. Та й ти сам це знаєш, — байдуже знизав плечами вампір й кинув завмерле серце собі під ноги. — Вести давно не визнають влади Нордів. Зараз вони фактично самі по собі.

— Здається, — Індгарт кивнув на Арніку, — ситуація почала виходити з-під контролю. Ще трохи й цим зацікавиться Конклав.

Від однієї згадки про верховне зібрання магів та чаклунів в Арніки похололи пальці. Про таємне правління ходило чимало чуток. Формально королівствами й землями управляли королі, царі й інші чиновники, але справжня влада, казали, зосереджувалась в руках семи чарівників. Жоден правитель не міг не підкоритись рішенню, винесеному Конклавом, навіть Верховний Інквізор Арбору. Інакше на нього могла пасти така кара, яку не витримала б жодна країна. Та в те, що Інку Візорському було до того хоч якесь діло, сумніву не виникало.

— Вони вже давно знають, — відмахнувся Антаїр. — І, на жаль, тут навіть Найвищі не можуть нічого вдіяти. Та досить про політику, мій друже. З нами дама, — Антаїр широко посміхнувся, оголивши зуби. Арніку знову пересмикнуло чи то від огиди чи то від жаху. — Дозвольте запитати ваше ім’я? — Антаїр зробив крок в її сторону й чобіт гострим носом опустився на серце поверженного вампіра, розчавлюючи його наче перестиглий гранат.