Arachne - Танець МечІв , Arachne

Мудрець опустив руку і зробив паузу, дозволяючи кожному з них усвідомити свої почуття перед тим, як продовжити. Його голос, хоч і був тихим, лунав у святилищі з невблаганною силою давньої істини:

— Ви стали людьми, але у ваших серцях палає сила, яка колись була в холодній сталі. І хоча ви знайшли людське тіло, ваші душі залишилися колишніми, і ви здатні викликати ваші мечі, коли знадобиться. У бою вони знову будуть частиною вас, як це було сотні років тому, і ваша сила збережеться, але тепер вона набула іншого вигляду.

З цими словами він зробив крок назад і жестом запросив їх наблизитися до кожного постаменту, на якому раніше лежали їхні мечі. Постаменти все ще випромінювали легке свічення, як нагадування про ті кайдани, які тримали їхні душі віками. Мудрець обвів їх поглядом і продовжив:

— Я використав магічну силу, що пов'язує давні артефакти із людськими душами. Це складне заклинання, зіткане з ниток часу, надає вам тіла, але при цьому зберігає вашу давню міць.

Масамуне, задумливо схиливши голову, вдивлявся в обличчя Мудреця. В його очах все ще були сумніви, але за ними читалося розуміння. Він зробив невеликий уклін, і сказав:

— Ми усвідомимо вашу могутність, Мудрець. Але чому саме зараз? Чому нас розбудили?

Мудрець посміхнувся, але ця посмішка була сумною і трохи гіркою.

— Світ знову опинився на краю прірви. Ваша сила потрібна, бо наближається щось темне, те, що може знищити баланс часу. Вам належить битися не тільки за себе, а й за тих, хто живе в цьому світі, за людей, які не мають уявлення, що на карту поставлено все їхнє майбутнє.

Уважно спостерігаючи за кожним, Мудрець бачив, як різні почуття спалахнули в їхніх очах. Масамуне мовчки кивнув, беручи все сказане. Але Мурасаме, не витримавши, перервав тиші:

— Значить, заради бою? — Його голос звучав холодно, з відтінком прихованого виклику. — Ми знову битимемося, знову проливатимемо кров?

Мудрець глянув на нього, не засуджуючи, але з м'яким розумінням.

— Ти, Мурасаме, завжди був пристрасним і стрімким. Але цього разу на тебе чекає випробування не тільки меча, а й серця. Ваші людські тіла дадуть вам те, чого ви не знали раніше – свободу вибору. Бій – це лише частина вашого шляху. Тепер у кожного з вас буде шанс пізнати, що означає бути людиною, з її почуттями, слабкостями та сумнівами.

Дзуйхо, задумливо дивлячись на свої руки, які вперше відчув як живі, наче прокидаючись від довгого сну, прошепотів:

— Так… тепер ми живемо і б'ємося? Чи можемо ми відчувати все, що відчувають люди?

— Саме Дзуйхо, — підтвердив Мудрець, кивнувши. - Ваші тіла не просто судини. Вони дарують вам людські емоції, бажання та прагнення. Ви тепер не лише воїни. Ви — люди, і тому ваш шлях відрізнятиметься від того, що був раніше.

На обличчі Фудзісане промайнула повага і рішучість. Він міцно стиснув кулаки і впевнено промовив:

- Я готовий. Як і раніше, так і тепер захищати те, що мені довірено.

Мудрець схвально глянув на нього. Його серце наповнилося теплом, бачачи воїна, який знайшов нове тіло, але зберіг стару відданість.

Інугами Куроші, стоячи за іншими, тихо спостерігав за тим, що відбувається. Його світлі очі стежили за рухами Мудреця, і він, здавалося, розумів більше, ніж міг би сказати. Немов прочитавши невисловлене питання у його погляді, Мудрець сказав:

- Так, Інугамі. Ти залишаєшся пов'язаним зі світом духів, і твоя сила залишається незмінною. Але, ставши людиною, ти знайдеш той зв'язок, якого ніколи не відчував, — зв'язок з іншими людьми, і це стане твоїм новим випробуванням.

Інугами кивнув, його погляд був сповнений поваги та глибокого усвідомлення.

Мудрець обвів поглядом усіх п'ятьох, і в його очах, ніби блиснувши, промайнула іскорка, що полягала в собі віри в кожного з них. Вони були не просто воїнами, вони стали його учнями, тими, хто зможе змінити долю світу.

— Відтепер ваш шлях лежить поруч із людським, — закінчив Мудрець, його голос пролунав, як обіцянка. - Я буду поруч, щоб направити вас, але від вас залежить, як ви пройдете цей шлях. Будьте готові, бо ваше призначення лише починається.

Після своїх слів Мудрець повернувся і повільно попрямував до протилежної стіни святилища, де була стародавня полиця з артефактами. На цій полиці, серед різних амулетів, сувоїв та священних предметів, що зберігали в собі силу часу, лежали п'ять однакових кілець — тонкі, витончені, зроблені з вражаючою майстерністю.

Кільця лежали на старому, але дбайливо збереженому оксамитовому ложі, наче чекали моменту, коли їх передадуть справжнім власникам. Світло в святилищі стало м'якше, наче саме повітря притихло, передчуваючи важливість цього моменту. Мудрець зупинився перед полицею і, нахиливши голову, з повагою простяг руку, торкнувшись кожного кільця.

Кожне з кілець, здавалося, відгукнулося на дотик, засяявши м'яким світлом, що переливається рожевими і золотими відтінками — тим самим світлом, що виходив від амулету на грудях Мудреця.

Мудрець повернувся до юнаків і сказав:

— Ці обручки — не просто прикраси. Це амулети часу, які я створював упродовж століть. Вони містять силу, що дозволяє вам подорожувати крізь епохи, переноситися як у минуле, так і в майбутнє. Але пам'ятайте, що використовувати їх потрібно з мудрістю, адже будь-яке втручання в потік часу може спричинити серйозні наслідки.

З цими словами він підійшов до кожного з юнаків і по черзі простягнув обручку.

Мудрець простяг перше кільце Масамуне. Юнак прийняв його з глибоким поклоном, його очі блищали усвідомленням відповідальності. Він уважно розглядав обручку, ніби бачив у ньому відбиток своєї душі. Рожево-золоте сяйво кільця відбивалося в його спокійних очах.

— Твоя мудрість і честь поведуть тебе крізь віки, — сказав Мудрець, його голос прозвучав тихо, як особисте напуття.

Наступним кільцем прийняв Мурасаме. Коли Мудрець простяг йому амулет, той узяв його без зайвих церемоній, але з цікавістю та відтінком виклику. Його погляд був сповнений прихованої сили, і кільце в руці здавалося яскравішим за інших, немов відповідаючи на його вогненну натуру.