Аліна Шапошник (Аліса Кін) - Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)

Гліб показав де знаходяться миючі засоби, ганчірки і швабра. Я принесла свої гумові рукавички. Моя мама видресирувала мене, тому я прибирала ідеально чисто. Прибирання всієї квартири зайняло у мене три години. Швидкість і якість.

Мені треба було на завтра вивчити багато нових слів з англійської. Я записала їх на диктофон. Тепер, в навушниках повторювала їх і намагалася запам'ятати. Не помітила, як увійшов Гліб. Я як раз закінчувала прибирати в залі. Він підійшов і вийняв один навушник. Не зовсім розуміючи, що відбувається, я здивовано подивилася на нього. Гліб демонстративно протер журнальний столик сухою серветкою і уважно подивився на мене.

 - Недостатньо чисто.

 - От же ж чистоплюй! - я прямо не витримала.

 - Я б назвав себе педантом, - він посміхнувся.

 - А я б назвала тебе по-іншому, - починала закипати всередині.

 - Ти обережніше з виразами, а то я можу продовжити твоє покарання або вигадати щось нове, - він подивився на мене дуже переконливо і мені довелося здатися і знову протерти столик.

 * * *

Настя пішла на побачення. Я і Маша були у вітальні. Маша читала сучасний любовний роман, це для її дослідження, хотіла перевірити як вони впливають на дівчат. Мене вона не змогла вмовити на це, тому я читала Шекспіра в оригіналі.

 - Здається у мене літературне похмілля.

 - І чого ж? - я відвела погляд від книги і подивилася на Машу.

- Не можна спокійно читати як розумна, чудова, красива головна героїня западає на якогось поганця з безліччю комплексами.

- Але це так життєво.

- Саме так! Хоча б в романах зробили інакше.

 - Що заважає тобі самій написати правильний роман? Чого обурюєшся? Критиком зробилася? - я не змогла стримати посмішку, дивлячись на вираз обличчя Маші.

 - Я майбутній психолог, а не письменник, - вона сказала це так серйозно, що я засміялася.

 - Одне іншому не заважає, - продовжувала я переконливим тоном.

 - Тоді краще написати книгу «Як перестати западати на недостойних».

 - Тобі буде складно писати, - моя підсвідомість підкинуло ідею для доводів.

 - Чому це? - Маша здивувалася.

 - Тому, що ти б відразу вибрала гідного. І взагалі, повертаючись до твого літературного похмілля. Тепер ти розумієш, чому я перейшла на читання манги.

 - Ага, а ще на перегляд аніме і дорам, - добре підмічено.

 - Що ти маєш проти цього? - я закрила книгу, розуміючи, що навряд чи вже вдасться почитати.

 - Ха-ха, та нічого, просто один раз потрапила на одне аніме, там, де дівчина перетворювалася у хлопця і від цього у неї виникало багато смішних ситуацій. Чого вони тільки не придумають.

 - Аніме різні бувають, кожен вибирає собі до смаку.

 - Слухай, а як там називається той, хто малює мангу?

 - Мангака, - спокійно відповіла я.

 - Аха-ха. Може, ти колись станеш творцем манги і я тебе буду почесно так називати, - Маша не припиняла реготати.

Я ж в цьому не бачила нічого смішного. Як же важко нам, дорамщикам, анімешникам, звичайні люди нас не розуміють. Маша підняла тему, на яку я можу говорити годинами.

* * *

Я несамовито давила на дзвінок, не відпускаючи палець. Як тільки Гліб відкрив двері, я накинулася на нього, молотила його по всіх частинах тіла, до яких могла дотягнутися. Хлопець ухилився і відскочив від мене.

 - Почекай! Зупинись! Спочатку знімай взуття!

Розуміючи те, що прибирати доведеться мені, я послухалася і швидко звільнила свої ноги від кросівок. Я не заспокоїлася, а розлютилася ще більше, з розгону налетіла на хлопця, збиваючи його з ніг. Ми повалилися на диван. Але мене це зараз мало турбувало. Сидячи зверху на ньому, я схопилася за комір його сорочки.

 - Ти ж обіцяв, що нікому не розкажеш, що у тебе прибираю! Мені своїх проблем вистачає, так ти мені ще й постійно їх додаєш! Ненавиджу!

 - Так, спокійніше. Це не я. Давай ти злізеш з мене, і ми спокійно поговоримо.

Хоча, якщо тобі так зручніше, то продовжуй, не буду заперечувати.

У мене виникло відчуття дежавю, таке вже було. Я сповзла з Гліба. Він повільно підвівся, поправляючи комір своєї сорочки.

 - Це зробила Яна. Вона не повірила в те, що ми з тобою просто спілкуємося. Тому сфотографувала тебе, у неї були ключі від квартири.

 - Ти не міг бути більш переконливим? - обурено пихкала я.

 - Розумієш, вона дізналася про нашу нічну розмову. Накрутила собі багато чого.

 - Ти розумієш, що постраждала моя репутація? Мені приходять повідомлення з проханням допомогти прибрати у них вдома, також багато дзвінків з невідомих номерів, підозрюю, що з тими ж проханнями.

 - Знаєш, я теж жертва. Мене кинула дівчина. Повір, твою репутацію буде повернути простіше, ніж Яну.

 - Упевнений? Пропоную угоду.