Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

Вони сиділи біля річки, спостерігаючи, як вода спокійно тече повз. Сонце вже почало опускатися за горизонт, і небо набуло теплих відтінків. Єва потягнулася і зітхнула.

— Я от думала, — почала вона, — що, мабуть, час уже щось змінити. Можливо, знайти собі роботу. Ми так довго пливли за течією, але ж не вічно так буде, правда?

Марк кивнув, підкидаючи маленький камінь у воду.

— Я теж про це думав, — відповів він. — Останнім часом якось відчуваю, що мені не вистачає якогось сенсу в повсякденності. Круасани, кав'ярні, прогулянки — це все добре, але…

— Але треба рухатися вперед, — закінчила за нього Єва. — Згодна. І що ти думаєш робити?

Марк замислився, дивлячись на горизонт.

— Я завжди любив щось досліджувати, аналізувати... Можливо, спробую знайти роботу, де можна займатися розслідуваннями чи журналістикою. А ти?

Єва на мить замовкла, потім посміхнулася.

— Я б хотіла займатися чимось творчим, але з організацією. Може, піду працювати у видавництво або організовувати заходи. Якось тягне в ту сферу, де можна поєднувати креативність із логікою.

Марк усміхнувся у відповідь.

— Ти завжди вміла організувати все, навіть коли ми були дітьми.

— А ти завжди був тим, хто шукав пригоди, — засміялася Єва.

Вони ще трохи посиділи в тиші, кожен заглиблений у свої думки. Відчувалося, що це був новий етап у їхньому житті, і хоч вони не знали, як складеться далі, це не лякало їх.

— Що ж, — сказав Марк, підводячись на ноги, — тоді завтра починаємо нове життя?

— Завтра починаємо, — підхопила Єва, і вони обмінялися змовницькими усмішками, знаючи, що попереду їх чекає новий етап.

На наступний ранок Єва прокинулася з відчуттям нетерпіння. Вона приготувала чашку кави, сіла на кухні за стіл і відкрила ноутбук. Її думки швидко металися між різними можливостями, але ідея про роботу у видавництві здавалася найпривабливішою.

— Можливо, варто почати з того, щоб дізнатися про вакансії, — промовила вона вголос, хоча сама собі не відповідала.

Тим часом Марк приготувався до свого першого інтерв'ю в журналі. Він переглядав свій резюме, сподіваючись, що знання, які він отримав у коледжі, зможуть йому допомогти.

— Якщо я зможу показати свою пристрасть до розслідувань, можливо, це допоможе, — сказав він сам собі, намагаючись заспокоїтися.

Коли вони зустрілися на обід, розмова знову повернулася до їхніх планів.

— Я знайшла кілька вакансій у видавництвах, — поділилася Єва, посміхаючись. — Думаю, варто надіслати резюме.

— Це чудово! Я також підготувався до свого інтерв'ю, — відповів Марк, його очі загорілися від ентузіазму. — Сподіваюся, все складеться.

Вони обмінялися поради щодо того, як підготуватися до співбесід, і вирішили підтримувати один одного на цьому новому етапі.

— Здається, це початок чогось великого, — сказала Єва, відчуваючи, як в її серці зароджується надія.

— Так, ми справді на порозі чогось нового, — підтвердив Марк.

Їхні плани були простими, але в той же час вони відчували, що намагаються змінити своє життя, взяти контроль у свої руки. Кожен з них знав, що попереду їх чекає безліч викликів, але разом вони могли впоратися з усім.

— Якщо ти будеш готова, можемо влаштувати невелику зустріч, щоб обговорити наші ідеї, — запропонував Марк.

— Це чудова ідея! Зможемо підтримати один одного, — погодилася Єва. — Можливо, навіть влаштуємо зустріч з іншими людьми, які також шукають нові можливості.

Вони розійшлися з легким серцем, кожен обмірковуючи свої плани, і з відчуттям, що нарешті рухаються вперед.

Наступного дня Марк прокинувся раніше звичайного, почуваючись незвично збудженим. Він швидко приготував каву, вдягнув свій улюблений оверсайз светр і, взявши чашку, сів біля вікна. Він уже давно не мав такого бажання йти вперед, але тепер усе здавалося можливим.

На зустріч з редактором журналу він приїхав вчасно, але відчував певне напруження. Пройшовши через вестибюль і дочекавшись своєї черги, Марк увійшов до кабінету, де його вже чекав чоловік середніх років у строгому костюмі.

— Добрий день, Марк, — привітався редактор, жестом показуючи на стілець. — Радий, що ви прийшли. Розкажіть, чому ви вирішили спробувати свої сили в нашому журналі?

Марк усміхнувся і почав розповідати про свої студентські роки, про своє захоплення розслідуваннями, про те, як він любить дізнаватися нові історії та доносити їх до людей.

— Я завжди вважав, що кожна історія має свою глибину, — завершив він, намагаючись передати свою пристрасть. — І я хочу знаходити та розповідати ці історії.

Редактор уважно слухав, потім злегка кивнув.

— Мені подобається ваш ентузіазм, Марк. У вас є щось, що вирізняє вас із натовпу. Ми дамо вам шанс. Почнете з невеликого завдання, щоб побачити, як ви справитеся.

Марк вийшов із офісу, відчуваючи полегшення і радість. Його перший крок зроблено.

Тим часом Єва отримала листа з видавництва, яке зацікавилося її резюме. Її запросили на першу співбесіду, і вона вже з нетерпінням чекала, коли зможе продемонструвати свої навички.

Підготовка забрала чимало часу, але Єва була впевнена у своїх силах. Коли вона нарешті зайшла до офісу, просторе приміщення видавництва з високими вікнами здалося їй ідеальним місцем для творчості.

Співбесіда пройшла краще, ніж вона могла уявити. Їй дали завдання організувати невеликий літературний захід для презентації нової книги, і Єва вже уявляла, як буде працювати над деталями.

Ввечері того ж дня Марк і Єва сиділи в кафе, ділячись враженнями.

— Мені запропонували перше завдання, — з гордістю сказав Марк. — Я маю зробити матеріал про одне загадкове місце в нашому місті.

— А я отримала свою першу справжню роботу у видавництві! — захоплено додала Єва. — Мені треба організувати презентацію книги.

— Отже, ми обидва на правильному шляху, — підсумував Марк, усміхаючись. — Це чудово!