Agrafena - Примхлива мрія, Agrafena

Ми подолали, напевно, половину шляху до мого дому, як Павло знову зустрівся зі мною очима.

– Краще буде, якщо ти мене цілуватимеш.

– А як же, біжу і капці гублю. З чого мені це робити?

– Люба, – я зустрілася в дзеркалі з рішучим поглядом блакитних очей, – ти обіцяла мені допомогу. Будь ласка, зроби, як ми домовлялися. Буде дивно, якщо ми на людях не торкатимемося один одного. Це одразу ж викличе здивування та підозру. І краще це робити тобі, тому що я…

– Заклопотаний маніяк, – продовжила я віршик.

– Віко, – докірливо протягнув Пашка, – я мужик, а не маніяк. Коли вродлива дівчина так близько до тебе, це викликає бажання...

– Затягти її негайно в ліжко, – знову перервала я його.

Пашка насупився на цей незаперечний факт, але мужньо його визнав. 

– Ну, так. Це ж очевидно.