Andrii Noshchenko - Становлення Бойового Мага, Andrii Noshchenko

Усередині стояв густий дух прокислого алкоголю, немитих людських тіл та ще якоїсь гидоти, яку я не міг визначити. Я вже пожалкував, що зачинив за собою двері, адже провітрити тут точно не завадило б, подумав я, побачивши як Мія зморщила носика. Їй, скоріш за все, як кішколюду, запахи були ще нестерпніші. Усередині приміщення стояло кілька столів з лавами, за деякими сиділи різноманітні компанії. Загалом, контингент був точно не той, з яким би я ручкався. Я обережно просканував силу усіх присутніх. Слабкі, жодної аури вище воїна другого класу середньої ступені чи мага другого кола. Одна з аур здалась мені дивною, тому я подивився у той бік. 

Ого, справжній лікан!

Та шо ж ти! І чому мій язик іноді швидший за мозок?

Я не лікан, бовдур, я вовкулак! Як посмів ти порівняти мене із тими жалюгідними вилупками? Не хочеш компенсувати це, поки я тобі пащеку не розірвав? 

У кутку з лави встав здоровенний вовкулака, зростом мене зо два і рушив у наш бік, тягнучи по підлозі чималий бойовий молот. Усі присутні полишили свої розмови, та з очікуванням повитріщались на виставу, що ось-ось мала розпочатись. 

А що це за кошенятко ти з собою привів, мою нову іграшку? - вовкулак роззявив пащу і зареготав, але більш то було схоже на гарчання - Лиши її тут і котись звідси, тоді вважай, що я тебе пробачив!

Мія вигнула спину, примжурила очі і зашипіла. 

Не бажаючи продовжувати назріваючий конфлікт, я від душі приклав усіх присутніх аурою, оминаючи Мію і приділивши особливу увагу вовкулаці. Звідусіль рознеслись стогін, зойки та зявкіт посуду. Сіромаха взагалі гепнувся об підлогу як колода. З його зростом то було боляче, здається. 

Слухай сюди, цуцик, - почав я йдучи до нього, по дорозі я прибирав тиск з інших присутніх і концентрував усе на ньому - за те, що назвав тебе ліканом вибач, звичайно. Я людина тут нова, і тому взагалі не вигрібаю хто є хто і кого з вас яка шолудива сука вилупила. 

У бідолахи від усієї міці моєї аури вже кривава піна з пащі потекла. Він не те, що сказати щось, він дихати через раз лиш міг. Я присів біля нього і схопивши за вухо відірвав його голову від підлоги. 

А зараз ти, пес сутулий, здриснеш у свою будку і ніколи, чуєш, ніколи знову не попадешся мені на очі! Зрозумів? 

Бідолашний у відповідь лише затремтів і кліпнув очима, що я прийняв за його цілковиту і щиру згоду. 

Виставу закінчено, панове! - звернувся я до усіх присутніх - чи хтось бажає продовження банкету?

Усі як один дременули до дверей один поперед одного. 

Мабуть, банкет був не дуже вдалий.  - пошуткував я сам до себе витираючи руку від шерсті.  Ви тут за неприємностями чи по ділу?

Сиплий жіночий голос пролунав на увесь перший поверх. Я повернув голову і побачив на сходах, що вели на другий поверх, високу міцну жінку середніх років. Жінка була вдягнута у чорну майку, яка підкреслювала її чималенький бюст, та вузькі сині штані на міцних ногах. Втім, лише на одній нозі. Замість іншої жінка мала механічний залізний протез, що починався з середини стегна і був виконаний дуже майстерно, навіть красиво. 

Нам би цього, ядер монстрів прикупити! Йдіть за мною.  - після деяких вагань сказала жінка. - Мене Грейс кличуть, я тут як наче голова цього борделю, а вас як звати? Аней! Мія! - вигукнули ми майже синхронно.  

На другому поверсі ми зайшли до досить затишного кабінету. Грейс сіла у крісло та закинула ногу з протезом на стіл. 

Ядер вам, значить, - мовила вона, почісуючи коліно на своїй штучній нозі. - є перший клас - два срібних за ядро, є другий клас - один золотий за штуку. Яка партія вам потрібна?  Перепрошую, - сказав я, - та мені потрібні ядра четвертого класу.  Четвертого?! Юначе, ви у князівстві Атун, а не в Північній Імперії, звідки тут узятись таким речам? Тут навіть третій клас можливо знайти хіба що на аукціонах торгової гільдії. 

Повисла незручна тиша. 

То, - почав я - існує ймовірність того, що ядра третього класу можуть знайтись не лише у торговій гільдії, а й в гільдії авантюристів? 

Грейс прибрала ногу зі столу, та схилилась, поклавши на нього груди, від чого її майка натяглась, підкреслюючи форми. В її очах загорілись іскри жадібності. 

Таку ймовірність не варто відкидати, усе залежить від вашої платоспроможності.  Я можу собі це дозволити, - запевнив, - просто назвіть ціну. 

Грейс з шумом втягла носом повітря і на мить завмерла. 

Вісім золотих! Так, саме вісім золотих за ядро монстра третього класу! Згода. Скільки ядер ви зможете запропонувати?  Три! - Грейс скочила на ноги та витягла з сейфу схованому у шафі три невеликих футляри, оздоблених зеленою шкірою. - Ось! 

Вона тремтячими руками поклала футляри на стіл передо мною, та почала один за одним їх відкривати. 

Двадцять чотири золотих за все буде! Хвилиночку! - я витяг з футляра одно з жовтих ядер та підняв його до світла - Це ядро пошкоджене, тому за нього я не можу заплатити вісім золотих. 

На ядрі дійсно була тріщина. Для моїх цілей це не мало якогось впливу, але і бути простачком, котрого просто розводять на гроші я теж бути не бажав. 

Грейс занервувала і теж подивилась на ядро, роблячи вигляд, наче не знала за цей дефект. 

Дійсно, ваша правда, що ж, я можу посунутись на кілька срібних… Три золотих, - перебив я її, - я дам за це ядро три золотих, тож  усього буде девʼятнадцять золотих за усе.  Можу поступитися одним золотим, не більше! Тріщинка там зовсім маленька!  Тьотю! Там тріщина на пів ядра! Даю чотири золотих і це остання пропозиція! Та що ти знаєш про тріщини, шмаркач! Дві золоті і жодним мідяком більше!