Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

- Ні, але чіпати її я б вам не радив, - так і мені буде спокійніше, особливо зважаючи на інтерес Анрійського до моєї нареченої. - Усі контакти з Провідником тільки під моїм контролем, - уточнив, дивлячись прямо в очі Орлексіану.

- А хіба вас це теж не стосується? - Син Першого Лорда і не думав здаватися, точно знаючи, що йому потрібна ця дівчина. І я, безумовно, прекрасно розумів його, але й сам був готовий боротися до кінця.

- Я вже давно пройшов єднання з другою своєю іпостасью, і цілком можу керувати її прояви, - про поцілунки я все ж вирішив промовчати. Не думаю, що ця тема має відкритися перед моїм суперником.

На цьому наш діалог стих сам собою, і ми продовжили обговорення нашого предмета. Управління дикими драконами цікавило присутніх не менше, ніж уміння впоратися з власним звіром. Тож я повернувся до того, що знав краще за інших.

- Першим і найважливішим у знайомстві з диким родичем є ваш зоровий контакт. Ви маєте переконати дракона, що ви сильніші, аби він підкорився. Ви будете повинні знайти слабку точку і один раз натиснути на неї, - хоч би як це звучало, але наїзники завжди пригнічують слабшого лускатого, доводячи тому свою велич.

Я бачив, як сіпнулася Алісандра при моїх словах, але прекрасно розумів, що їй рано чи пізно доведеться прийняти цей бік життя. Така наша сутність: ми прогинаємо тих, хто слабший за нас, і схиляємося перед тими, хто могутніший. Будь це боги, напівбоги... завжди знайдеться той, хто вкаже тобі на твоє місце. І буде краще, якщо воно виявиться якомога вище.

Після цих моїх слів посипалася ціла купа запитань, на які я впевнено давав відповіді. Деякі з них ґрунтувалися на вивченій у підручниках інформації, але більшість я отримав із власного досвіду.

Мені подобався наш діалог зі студентами. Ці хлопці виявилися напрочуд проникливими і допитливими. Прекрасний набір, хоча тут і сумнівів виникнути не повинно було. Переді мною сиділи кращі з кращих. Ті, хто незабаром займуть місця своїх батьків і правитимуть нашою імперією.

А щойно час лекції сплив, я розпрощався з більшістю своїх підопічних, залишивши лише тих, хто пройшов перевтілення сьогоднішньої ночі і, звісно, Істрійську, яка виявилася ключем до їхнього пробудження.

- Сьогодні ми не будемо викликати свою другу іпостась, але постараємося навчитися з нею взаємодіяти, - наголосив, ледь двері за останнім студентом зачинилися. - Почнемо з тебе, Орлексіане, - зробивши свій вибір, я наблизився до сина Першого Лорда впритул.

Алісандра

Яка ж я була дурна... Раніше мені здавалося, що дикі - це просто звірі. І тільки в той момент, коли ми познайомилися з Брайном, мені вдалося зрозуміти, наскільки ж я помилялася. Та в кожному з них відчувалося більше людяності, аніж у будь-кому з нас.

А ми... це ми поводилися, немов тварини, підкорюючи волю цих прекрасних створінь своїм потребам.
Шумно видихнувши, я подивилася на Ріггарда, який у деталях описував те, як можна впоратися з агресією свого підопічного. Але як позбутися від власної злоби, яка проросла в кожному, хто живе на цій землі?

Думки пригнічували і тиснули, я практично вже не слухала лекцію, зосередившись на тому, що для мене було дійсно важливим. У мої плани входило нездійсненне бажання змінити цей жорстокий світ. Але чи вдасться це мені?

Не знаю...

Час невпинно біг, і я прокинулася тільки в той момент, коли в аудиторії залишилися лише троє хлопців, наш куратор і я. Усі інші покинули приміщення, залишивши нас для першого тренувального заняття.

- Сьогодні ми не будемо викликати свою другу іпостась, але постараємося навчитися з нею взаємодіяти, - Драгонійський розчистив місце посеред класу, накресливши невеличке захисне коло. - Почнемо з тебе, Орлексіане, - мій не-друг вийшов уперед, опинившись поруч із правителем.

- Що я маю робити? - Виглядав Анрійський зосереджено, і ми з цікавістю витріщилися на фігуру, яка засвітилася золотистим кольором.

- Заплющ свої очі, і спробуй закритися від усіх звуків. Уяви, що тут, окрім тебе і мене, нікого немає, - почав перераховувати імператор, і я помітила, як обличчя похмурого хлопця розгладилося, і він немов би змінився.

У цей момент я зовсім по-іншому подивилася на свого одногрупника. Здавалося, що я побачила в ньому когось дуже знайомого і рідного. Так, немов зовсім інша людина зараз стояла перед нами і намагалася впоратися з нелегким завданням.

Струснувши головою, я спробувала позбутися ілюзії, але потяг лише зростав, змушуючи мене зробити крок уперед. Бажання доторкнутися було нестримним і диким, і тут я усвідомила дещо. Так слідує дракониця за своїм істинним, який був для неї всім...

- О боги... - я сіпнулася і застигла, скидаючи пелену неприроднього захоплення.

Звичний вже світ раптом накрив мене із новою силою, і я помітила біль в очах Драгонійського, який зосереджено дивився у мій бік. Здається, чоловік зрозумів все з одного мого погляду. Здається, я поранила Ріггарда сильніше, ніж будь-хто в його житті.

- Вибачте, мені потрібно вийти, - прошепотіла нерозбірливо і кинулася навтьоки, одночасно боячись двох речей: що він попрямує за мною, або залишиться там, дозволяючи мені піти.