Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

Розділ 33. Викрадення

Немов у тумані, я бігла, не розбираючи дороги. Частина моєї свідомості відмічала, як студенти озиралися, дехто навіть намагався мене про щось запитати, але я наче й не чула їх. Зараз мені було важливо опинитися якомога далі від того місця, де я усвідомила страшну істину.

Нам не бути разом із моїм нареченим не тому що я не підходила йому, ні... це Ріггард не був моєю парою. Не він призначений мені Долею. 

"Так ось чому Лекс завжди був поруч і намагався захистити, нехай і в такий дивний спосіб. Він відчував цей зв'язок, і злився на те, що я обрала не його".

- Сандро, - хтось різко смикнув мене за руку, і я застигла, намагаючись сфокусувати свій погляд на людині, яка зупинила мене. - Ти в порядку? - Переді мною стояв Перший Лорд власною персоною.

- Т-так, - невпевнено витріщилася на чоловіка, намагаючись не показувати йому своїх переживань. - Ви за Орлексіаном? Він ще в тренувальному залі ось там, - промовилала якомога спокійніше, вказуючи на будівлю у себе за спиною, але мій співрозмовник похитав головою, чим ще більше здивував мене:

- Взагалі-то я хотів поговорити з тобою... - цікаво про що? Чи не стане глава Ради дорікати мені в тому, що я відмовила його синові, погодившись на залицяння імператора? - Що скажеш на мою пропозицію випити какао тут у кафе на розі? - Приголомшено заблимала віями, але все ж таки ствердно кивнула у відповідь, прослідувавши за магом і його охороною.

Адже я і так планувала сховатися від уважних очей Драгонійського, і ця зустріч була для мене просто подарунком долі.

Або прокляттям... Але про це я дізнаюся пізніше.

Зазирнувши в абсолютно порожній заклад, я з сумнівом покосилася на двері, що зачинилися за моєю спиною. А щойно стулка відрізала мене від рятівного вуличного світла, світ навколо мене немов би похитнувся, і я почала завалюватися на так вчасно підставлене плече незнайомого мені чоловіка.

- Вантажте її в карету, - було останнім, що я почула, після чого мою свідомість накрила непроглядна темрява.

Ріггард Драгонійський

Біль, що відбився в переляканих очах Алісандри, розповів мені про те, чого б я вважав за краще не помічати ще деякий час. Дівчина ЗНАЛА. Якщо ще кілька секунд тому вона й не здогадувалася про те, ким же для неї був Анрійський, то зараз Істрійська точно відчула цей згубний зв'язок істинного кохання.

Я простягнув долоню в її бік, бажаючи обійняти і притиснути до себе, але був змушений приборкати свій порив, зосередившись на роботі зі своїм студентом. Зараз те, що відбувалося всередині оберіжного кола, здавалося важливішим за мої дурні почуття.

Вибач, маленька, але це все лише заради твого захисту. Адже я обіцяв тобі, що зроблю все від мене залежне, щоб не дати тобі померти... знову.

Я навіть власноруч віддам тебе в люблячі руки твого судженого, якщо це буде єдиним шансом уберегти тебе від руйнівної сили прокляття. Бо Крухт, бажаючи врятувати цей невдячний світ, віддав йому найцінніше - свою доньку. І тепер із життя в життя ти приходила на наші землі, щоб виконати своє призначення. А щойно це не виходило в тебе, жорстокий Всесвіт зупиняв твоє серце, змушуючи знову йти на переродження.

Раз за разом цей світ убивав тебе. Але зараз я планую не дати йому цього зробити, нехай навіть ціною власного життя.

Зупинивши свій порив кинутися слідом за Алісандрою, я продовжив займатися розкриттям зв'язку своїх студентів з їхнім звіром. Я обов'язково переговорю зі своєю нареченою, але це буде пізніше. На даний момент завданням номер один було навчання юних драконів.

Всього три дні в мене були для того, щоб я розкрив їхні таланти і показав жителям Пантеону, що ми ті, з ким варто рахуватися. І що ми зможемо захистити свою Пробуджуючу навіть від них... І особливо від тієї, яка не бажала відродження істинної Бріана.

Іріала. Я мав знайти доньку Сіалії до того, як вона про все дізнається і зробить свій перший крок. Три кляті дні, які я міг би провести зі своєю маленькою дівчиною, але натомість мушу виконати свої обов'язки правителя. Здається, сьогодні я вперше пошкодував про те, що дозволив себе втягнути в це протистояння з сильними світу цього.

- Добре, цього досить. Зараз тобі варто відпочити. Джулсе, ти наступний, - відправив Анрійського на лаву біля стіни, помітивши, як хлопець похитнувся. Вони все ще знесилені, але в нас банально не залишалося часу на відновлення. - Міліар, допоможи другові і підготуйся, після Каменійського буде твоя черга. Постарайся поки що зв'язатися зі своїм джерелом. Альтіріан, дивись за діями Віанрійського і намагайся повторити за ним, але без фанатизму, я не зможу вас підстрахувати, - віддав вказівки студентам, які лишилися без діла, і повернувся до друга Істрійської, крок за кроком навчаючи того азів роботи зі своєю другою іпостассю.

У мене залишилося всього кілька днів, щоб зробити з цих хлопчаків воїнів, і я планував впоратися з поставленим перед собою завданням будь-що.

Покинутий особняк на околиці столиці

- Станіславе, ти впевнений, що все робиш правильно? А що, якщо хтось вас побачив? - Зараз Другий Лорд виглядав не так впевнено, як ще тиждень тому.

Віанрійський дедалі частіше замислювався над тим, що він все ж таки помилився, обравши сторону, і тепер може поплатитися не тільки своїм місцем у Раді, а й набагато більшим. Наприклад, своїм життям.

- Ільріху, я не думав, що ти такий боягуз. Зараз не час сумніватися. Ти або допомагаєш, або просто мовчиш, - розлютився Анрійський, спостерігаючи за тим, як його охорона поміщала несвідому дівчину в одну з камер, розташованих у підвальних приміщеннях покинутого будинку.

- Я всього лише оцінюю ситуацію. Щойно Ольгаф дізнається про зникнення своєї доньки, він всю Вітарію поставить на вуха, щоб її знайти. А якщо сюди підключиться ще й Його Величність, то...

- Не підключиться, у нього зараз інші проблеми, повір мені, - усміхнувся змовник, віддаючи мовчазну вказівку начальнику своєї охорони.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍