Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

- Ну вже ні. Це стало для мене ледь не ритуалом. Спершу заняття з тобою, після цього розмови з Ліром, і тільки потім навчання. Я поки що не готова порушити цю традицію, до того ж навіть якщо виключити нашу з тобою роботу, мені все одно доведеться спускатися, щоб навідатися до вашого з Елеонорою сина. Я дала йому обіцянку, і маю намір її стримати всіма правдами і неправдами, - здається, Мар важко зітхнув, але сперечатися не став, за що я була йому дуже вдячна.

- Добре, вмовила. Готуйся, будемо знову звертатися до сили, колись же вона має себе проявити, - я ствердно кивнула, заплющуючи очі, і вже звично звернулася до внутрішнього джерела, відокремлюючи магію метафорфа і Даруючої життя.

Спроби відродити колишні вміння тривають недовго, але страшенно вимотують, і тому я завжди беру з собою перекус для відновлення сил. Цей раз не був винятком, ми з Марліаном звично поснідали, і кожен зайнявся своєю справою. Колишній правитель взявся за принесений мною кулон, а я поспішила в палату до Меліріана, збираючись пробути з імператором сьогодні довше.

Сівши в зручне крісло, яких Кіріан наставив чи не на всьому шляху мого пересування палацом, я торкнулася долоні чоловіка, щоб під час бесіди старанно передавати не тільки слова, а й свої відчуття.

- Знаєш, а у мене вже намітився прогрес у вивченні драконячої мови, і я змогла написати своєму чоловікові листа практично без помилок. Щоправда Кір все одно над чимось там голосно реготав, але варто було мені запитати причину, як він пообіцяв розповісти, тільки от, коли наше малятко народиться. Як думаєш, я там сильно накосячила? - Відповіді, як і очікувалося, не було, але я не впадала у відчай і продовжувала свій монолог.

А коли час наблизився до обіду, я зібралася було йти, і навіть із крісла встала, прощаючись із Ліром і обіцяючи, що прийду завтра. Аж раптом різко відчула себе недобре: в очах потемніло, і у вухах виник якийсь шум.

Похитнулася, ледь не падаючи, але відчула міцну хватку на своїй руці. Ну а потім мене накрило.

- Ааааааа... - закричала, знову опускаючись на сидіння. - Здається, я народжую, - прошепотіла в порожнечу, не знаючи, як покликати когось на допомогу.

Кіріан

Останні два тижні видалися дуже важкими, адже я не тільки намагався встигнути завершити всі великі проєкти, щоб допомагати коханій з нашою малечею, яка мала народитися приблизно за тиждень, а й спробував провернути одну авантюру.

Річ у тім, що ще перед весільною церемонією я пробував домовитися з радою, щоб використати один із кристалів переміщення для сім'ї Ліни, але мені відмовили, аргументуючи свою відповідь тим, що це надто велика затрата для того, щоб порадувати свою жінку. У той момент довелося відступити, але з кожним днем я бачив, як моя маленька сумує, як іноді прокидається і шукає своїх дівчат, і в мені народилося рішення будь-що заслужити такий подарунок для дружини.

І ось цей день настав. Зараз у мене в руках був заповітний артефакт, а я застиг в очікуванні, коли вже знайомі маги-портальщики відкриють мені перехід на Террію. Усього кілька хвилин, і я буду у рідних моєї коханої, щоб запросити їх трохи погостювати на Діанії. Пам'ятаю, племінниця Ліни була в захваті від історій про драконів, думаю, дівчинка не відмовиться подивитися на нашу другу іпостась на власні очі. А ще я сподіваюся, що Ніка зможе підтримати мою дружину під час пологів, адже їм про це відомо набагато більше, ніж усім крилатим, потомство яких завжди з'являлося з яйця.

Здається, я стану батьком унікального малятка, і справа навіть не в тому, що Соня вже успадкувала силу своєї матері, вона буде тією, хто доведе здатність драконів знаходити свою пару поза лускатою спільнотою.

- Ваша Світлосте, портал готовий, - до мене підійшов один із хлопців, і я кивнув йому, посміхаючись.

- Чудово. Мені потрібна буде страховка, раптом щось піде не так і кристал не спрацює. Приходьте за мною дня через два-три, добре? - Тепер я страхувався і перестраховувався, тому що я просто зобов'язаний бути поруч зі своїми дівчатами, коли Соня захоче з'явитися на світ.

- Буде зроблено, - підлеглі посміхалися, відправляючи мене на Террію, схоже їм і самим подобалося перебувати в цьому безмагічному світі. І хто знає, може через століття нам усе ж таки вдасться створити стаціонарні портали, переміщаючись між світами без проблем.

Перенесення було налаштоване на кровну спорідненість, і я опинився все в тому ж поселенні, звідки ми поверталися з війни. Спогади були свіжі в моїй пам'яті, і яке ж було здивування, коли я побачив відреставровані будівлі, будинки, що виросли немов гриби після дощу, і приємну навколишню атмосферу. Здається, люди усвідомили свою помилку і запам'ятали урок, який їм дали нефіліми.

Тоненькою доріжкою я рушив у бік одного з будинків, щоб відшукати сім'ю своєї дружини, аж раптом відчув, що наша з нею нитка натягнулася і завібрувала, немов би подаючи мені сигнал.

- Ні-ні-ні-ні! Тільки не зараз! - Я застиг, тривожно прислухаючись до своїх відчуттів. - Ліна народжує??? - Моментально запанікував, не знаючи, як вчинити в цей момент, і відразу ж помітив, як до мене назустріч рухається жінка, що дуже нагадувала мою маленьку шкоду, яку і на хвилину не можна залишити одну.

- Кіріан? - Здається, Ніка запам'ятала мене, раз одразу ж упізнала. - Що з моєю сестрою!? - Вона прискорилася, кидаючи на мене стурбовані погляди.

- По-моєму, вона народжує просто зараз, - видав я, заспокоюючи чи то сестру дружини, чи то себе самого. - Ні, ну і куди так поспішати? Мені сказали термін приблизно за тиждень, я і вирушив, щоб запросити тебе й Олену, а тепер... - думки плуталися, зате дівчина навпроти щасливо посміхалася.

- Народження дитини рідко буває чітко за розкладом, як і все інше, - так, тепер я зрозумів, що з моєю жінкою на мене завжди чекають сюрпризи. - Ти не будеш проти, якщо з нами піде ще мій чоловік і дочка? - Чи був я проти? Радше за, бо чим швидше ми повернемося, тим краще.