Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

Але ж я не знаю, як це зробити! Яке б заклинання для цього не існувало, вимовити його, поки я в тілі кішки, не зможу. Що ж мені робити?

- Ені, - чую в голові Калеана, мабуть, Елім описав йому нашу проблему. - Уяви свої світлі локони, як ти проводиш по них гребінцем.

І як мені зараз це допоможе? От-от і в мене почнеться паніка. Я хочу назад у своє тіло, але нічого не можу вдіяти. Ми вже стоїмо з Елімом біля виходу, дорогоцінний час летить. Передчуваю, що зовні на нас уже всі чекають, проблема тільки в моєму перетворенні.

- Ені, - знову Калеан звертається до мене, знаючи, що мій зовнішній вигляд не змінився, - подумки проведи рукою своїм волоссям, тільки зосереджено, максимально реалістично, відчуй його між пальцями.

Чому саме волосся? Це такі магічні фокуси? Але я не можу провести по волоссю рукою, тому що у мене навіть немає рук! А лапи для цього не годяться, їх я можу піднімати лише для стрибка. І уявити собі своє волосся зараз не можу, я не відчуваю його на собі.

- Чорт, це не спрацьовує, - Елім почав нервувати, - вибач, Ені, не стримався. Потрібно уявити якісь сильні тактильні відчуття. Знаю, що Калеан тобі це вже сказав. Чим чіткіше ти згадаєш дотики, тим швидше перетворишся назад. Уяви те, що тобі особливо подобається, що відгукується в тобі з перших секунд.

Соромно визнати, але Елім роз'яснив ситуацію краще, ніж мій чоловік. Ну чому він раптом про волосся заговорив? Нагадав би краще тактильні відчуття у фотобудці.

Варто було лише згадати все, що було в першій перерві між змаганнями, як тіло обдало теплою хвилею. Я миттєво відчула зміни у м'язах. Волоски на руках раптом подали ознаки життя, підвівшись, ніби намагнічені. Стегна мимоволі стиснулися через ниюче відчуття внизу живота. Як би не видати, про що я задумалася, які дотики згадала! Сподіваюся, у Еліма не такий нюх, як у Калеана.

Я сиджу рачки, одна нога дивно вигнута, волосся впало на голі плечі.

- О Боже! – скрикнула злякано, бо помітила, що на мені немає одягу.

Зрозуміла, чому весь цей час молодший Нотрил намагався стояти до мене спиною, лише зрідка озираючись на секунду.

- Накинь на себе що-небудь, сестро, - не сміється, що дивно.

Як я могла забути про те, що перетворення на свій магічний символ закінчується повним оголенням? Мені вже показував цей фокус Калеан. Спочатку роздягнувся повністю, щоб одяг не зник, потім прокинувся поряд зі мною голий, але у своєму тілі. Зараз сталося те саме, тільки зберегти свій колишній одяг у вигляді спортивного костюма мені не вдалося. Як вчасно я навчилася премудростям одягання за допомогою магії. Перемістила на себе сукню, в якій покидала будинок вранці.

- Передай мою подяку Аліті, - говорю це на бігу, Елім за руку виводить мене з тунелю.

Як я і припускала, всі члени команди вже стоять біля скриньки, ключі вставлені і навіть прокручені. Я хотіла озирнутися, щоб зрозуміти, чи вийшли вже наші суперники, але мене почали підганяти. Останній ключ довірили провертати мені, що вважається неймовірною честю у цьому випадку. Чоловіки нетерпляче переступають з ноги на ногу, Аліта і мама підстрибують, мало не ляскаючи долонями, як маленькі дівчатка. Так виглядає піднесене нетерпіння. Я й сама готова скакати, тільки треба доробити почате. Я вперше так близько підійшла до оливкової гілки. І зовсім скоро вона опиниться в моїх руках, а пізніше на вісімдесят другому поверсі у вежі, де простоїть цілий рік до наступного фестивалю.

Трибуни гудуть, ведучий щось оголошує змовницьким тоном, а я прокручую чарівний ключ у п'ятій свердловині. Мій чоловік притримує мене за талію, і це надає мені більшої радості та впевненості у собі.

Останнє клацання – дверцята відчинені. Калеан дістає чарівний кубок та високо піднімає над нашими головами. Шум ударив мені у вуха, захотілося заплющити очі, але я хочу до дрібниць запам'ятати момент нашого тріумфу. Усі мої клітини облилися щастям, яке може випробувати кожен, дійшовши заповітної вершини.

З усіх боків сиплються поздоровлення, кожен присутній мене обіймає, погладжує по спині, робить компліменти. Не сховалося від моєї уваги і те, що навіть Дейрус піддався трохи вперед з бажанням мене обійняти, але Калеан зупинив його спробу одним владним жестом. На обличчі першого майнув жаль – це я теж встигла помітити. Девор і Діен мене не обіймали, але з широкими усмішками потиснули руку мого чоловіка, привітавши на словах і мене. Мама ледь не задушила у своїх обіймах, так радіючи разом зі мною.

Над нами розсипалося конфетті, і я вже не змогла стояти рівно і спокійно, як леді. Стрибаю від щастя на одному місці, продовжуючи насолоджуватися відчуттям солодкої перемоги. Калеан притримує мене, ніби я з кришталю, але бачу, що радіє разом зі мною. Нас нагороджують, вітають із недавнім весіллям. Звідки їм лише відомі такі подробиці, без поняття.

- Калеан Нотрил - маг у восьмому поколінні! – каже ведучий. - Тепер ви розумієте, що перемога цієї пари була очевидною з перших хвилин?

- У восьмому поколінні? - Дивлюсь скоса на чоловіка, посміхаюся йому. Розумію, що він не дуже радий ось так опинитися в центрі уваги, ще й з подробицями про особисте.

- У дванадцятому, - каже зі мною подумки, усміхаючись, - у них відомості неточні. Дванадцять поколінь мої предки одружилися за призначенням, тому магія у нас в крові.