Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

- Ені, це ненадовго, наприкінці шляху ми знову стоятимемо поруч. Ці п'ять хвилин роби все, що каже Елім.

Далі Калеан подумки роздав вказівки іншим родичам, дещо затримавшись на Аліті, але що саме там було сказано, я не зрозуміла. Сестра тільки посміхнулася, хоча й спробувала приховати свою радість. Краєм ока помітила, як вони з Діеном поглядають один на одного, чекаючи на сигнал гонгу. Зазначила також, що вони виглядають як пара королівської крові.

Після дзвінкого гудку всі рушили різними тунелями, Елім повів мене за собою, змушуючи нарощувати темп. Я провела очима чоловіка, шкодуючи, що зараз я не з ним поруч, але втішилася, що це незабаром закінчиться.

Тим часом ми зайшли в темряву, мої котячі очі підлаштувалися. Як сприйняв зміни Елім, я не зрозуміла, але з його впевнених кроків видно, що темрява його не лякає. Перші десять метрів ми пробігли, а далі довелося зупинитися, бо тунель звузився настільки, що в ньому довелося йти з зігнутою спиною. Ми сповільнили хід.

- Уважно дивись на всі боки, чи немає де свічення чи блиску. Це має бути наш ключ.

- Нічого такого не бачу, - задумливо дивлюсь на всі боки. Мене відверто лякають тіні, що танцюють по кутках. - Я не розумію, чому Калеан відправив мене з тобою. З таким самим успіхом ти міг піти з Дейрусом.

- Сестро, тобі настільки неприємна моя компанія? - Елім веселиться, а ми тим часом повземо рачки.

- Ти знаєш, що я не про це.

- Так, знаю. Калеан віддав мені під нагляд найцінніше, бо найбільше довіряє, ось у чому справа.

- Логічніше було б, щоб зі мною пішов Кірам, - розважливо зауважую факт, ігноруючи його веселу відповідь.

- Зачепила, маленька.

Попереду з'явився вогник. На секунду подумала, що це вже вихід, але після думки, що промайнула, зрозуміла, що це світлячок, якого створив Елім, щоб перевірити, що там попереду.

- Вибач, Еліме. Але, за логікою, сам подумай. Кірам сильніший за тебе (не в образу), він чоловік, але з особливими смаками, - обережно висловлююся, - і Калеан йому довіряє у всьому. Що я не врахувала? Він не міг не пройти тим же ланцюжком.

- Так, Ені, ти упускаєш щось важливе, - він зробив паузу, ніби слухаючи когось у голові. - Калеан кожні дві хвилини питає, як ми тут. Розумію, що турбується він не про мене.

Ми підповзли до точки, де вже важко пересуватися.

- Далі доведеться летіти, – видав вердикт молодший Нотрил. – Ось тобі й відповідь на запитання. Калеан відправив тебе зі мною, тому що я літаю, а значить, витягну тебе з будь-якої дірки. Нині, до речі, це буквальна ситуація, а не марна метафора.

- Так, Кірам теж з котячих ... Калеан мислить нестандартно. І коли він устиг усе це прорахувати? – більше міркую вголос, ніж запитую.

- Як тільки Дейрус сказав, що треба буде розділитися, Калеан вже склав план, видав мені кілька погроз, в яких згадане волосся з твоєї голови та інше, - чую в голосі смішок. - Давай, Ені, покажи мені свою рись. Тут тільки так вдасться пройти. Я полечу попереду, а ти за мною кішкою.

- Але я не вмію перетворюватися, - говорю насторожено, - Калеан про це знає.

- Так, - Елім зробив паузу, - а ще він в курсі, що я знаю всі існуючі заклинання назубок, так що просто повтори те, що я скажу в твоїй голові, але озвуч голосом. Ти станеш кішкою, а якщо не вийде повернутися назад, коли ми будемо біля виходу, я скажу тобі друге заклинання.

- А як я його скажу? – хмурю ніс.

- Про це не турбуйся, якось це роблять, значить, і ти зможеш, - його впевненість вселяє надію і водночас лякає такого новачка, як я.

У вузькому тунелі з моїх очей зник чоловічий силует. Але попереду спалахнув птах, здається, набагато меншого розміру, ніж вони бувають, але я зрозуміла, що свій розмір він якимось чином змінив. Елім сказав мені фразу латиною, яку потрібно вимовити, і я миттю виконала необхідне. Світ перед очима перевернувся, змінилися фарби, але я відчула себе напрочуд легко. Раптом усвідомила, що я не бачу свого тіла, не можу доторкнутися до себе, навіть котячих лап не бачу. Натомість найтоншу частину тунелю було пройдено без зусиль за лічені секунди.

- Обережно, Ені, урвище, - попередження Еліма прозвучало до речі.

Він злетів, а я залишилася на краю, ніби опинившись перед прірвою. До протилежного боку всього три метри, але перестрибнути я не зможу. Елім зробив коло над урвищем і повернувся до мене вже у збільшеному розмірі.

- Ені, розслабся, і постарайся не рухатися, - він каже зі мною подумки.

Відповісти я не змогла, але відчула на своїй спині кігті, а за кілька секунд мої власні зависли в повітрі, і тільки в цей момент я усвідомила, що дійсно зараз перебуваю в тілі кішки. Невагомість була недовгою, мої лапки знову опустилися на кам'яну стежку, але вже з потрібного боку.

Елім опустився поруч, ступивши людськими ногами в тому самому одязі, що був на ньому до цього.

- Ені, можна перетворюватися назад. Я його знайшов, - у його руці блиснув ключ.

Де? Я б зобразила запитання бровами, але не знаю, чи вміють це робити рисі.

- Он там, - молодший Нотрил показав на найвище місце над прірвою, ніби прочитав мої думки. - Повертайся у своє тіло, Ені.