Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Голден. —

Озброєння ти вже теж проінспектувала?

— Дві шахти і двадцять далекобійних торпед із плазмовими

боє головками надвисокого еквівалента... Принаймні так

написано в документації. Завантажувати їх необхідно ззовні, тож для перевірки треба вийти в космос.

— Екран озброєнь у моїй кабіні підтверджує те, що вона каже, кеп, — додав Алекс. — І мережа точкового захисту має повний

боє комплект. Окрім, ну...

«Окрім тих набоїв, якими ти розстріляв убивць Ґомеса».

— О, капітане, ще одне, — згадала Наомі. — Переносячи тіло

Келлі у вантажний трюм, ми знайшли там велику скриню

з

літерами

МШК.

Якщо

вірити

документації,

це

розшифровується, як «мобільний штурмовий комплект». Схоже, на флоті так називають велику скриню з гвинтівками.

— Точно, — підтвердив Алекс. — Повний набір на вісьмох

піхотинців.

— Гаразд, — сказав Голден. — Отже, з військовим Епштейном, у нас є ноги. Якщо ви все правильно вичитали у документації

про зброю, в нас є зуби. Тепер питання — куди нам подітися

з усім цим? Я схильний прийняти пропозицію полковника

Джонсона і попросити в нього притулку. Ваші думки?

— За, капітане, — першим висловився Еймос. — Я завжди

думав: поясани тут — як у ярмі. То ми й пограємо в революцію.

— Тягар земної людини, Еймосе? — гиготнула Наомі.

— Про що ти, в біса, взагалі?

— Ні про що, тебе підколюю. Я знаю, що ти на нашому боці, бо

хочеш усіх наших дівчат заграбастати.

Еймос усміхнувся у відповідь, коли жарт зайшов на комфортну

йому тему.

— Це все тому, що у вас, дівки, ноги по-справжньому з вух

ростуть!

— Гаразд, годі, — Голден підняв долоню. — Отже, два голоси за

Фреда. Іще хто?

Наомі підняла руку.

— Голосую за Фреда.

— Алексе? Що ти думаєш? — запитав Голден.

Марсіянський пілот відхилився на спинку стільця і почухав

потилицю.

— Не те, щоб мені було куди йти, тож побуду з вами... Але дуже

не хочу, щоб нам там учергове почали наказувати, що робити

і куди йти.

— Тепер у нас є озброєний до зубів корабель, — відповів

Голден. — Почне нам знову хтось наказувати — використаємо

зброю за прямим призначенням.

* * *

Після вечері Голден влаштував і собі детальну та неквапливу

екскурсію кораблем. Розчиняв кожні двері, заглядав у кожну

комірчину, відкривав кожен настінний щиток, читав кожну

панель на кожному терміналі. Постояв у машинному відсіку, заплющивши очі та звикаючи до ледь відчутної вібрації

реактора. Щось піде не так — і його кістки відчують це швидше, ніж пролунає будь-яка сирена. Затримався у повністю

обладнаній механічній майстерні й потримав кожен інструмент; піднявся на житлову палубу і тинявся каютами, поки не

зупинився в тій, яка найбільше сподобалась — і збив там

постіль, аби показати, що вона вже зайнята. Розшукав одяг, що

наче підходив йому за розміром, і переніс до шафи у своїй новій

каюті. Ще раз сходив у душ, масажуючи потоками гарячої води

м’язові вузли тритижневої давнини. Повернувся до каюти, поводив пальцями по стінах, зауважуючи вогнетривку пінку та

протиосколкову сітку, що вкривали сталеву перегородку. Алекс

та Еймос якраз заселялися у свої каюти.

— А яку каюту зайняла Наомі? — спитав Голден.

Еймос знизав плечима.

— Досі колупається з чимось у комцентрі.

Голден вирішив на трошки відкласти сон і помандрував

уздовж кіля ліфтом — тут навіть ліфт є! — до командного

центру. Наомі сиділа на палубі перед знятою зі стіни

перегородкою:

довкола

неї

мудрованими

візерунками

розкладено, мабуть, сотні дрібних мікросхем та дротиків. Вона

вдивлялася у відкриту нішу.

— Наомі, тобі справді не завадило б поспати. Над чим

працюєш?

Вона махнула рукою в бік ніші.

— Транспондер.

Голден підійшов до неї та сів поруч на підлогу.

— Скажи, як можу допомогти...

Наомі передала йому планшетний термінал: на екрані

відкрито Фредові інструкції зі зміни сигналу транспондера.

—