Ярослава Денін - Спалена корона, Ярослава Денін

-А чому ви зараз не спілкуєтеся? І не спілкувалися коли я була з нею ще? - Продовжувала питати я.

-Ти дуже допитлива, Аїдо, і це не погано. Але пробач, на це запитання я відповіді дати не можу … – відповіла мама. Мене злегка збентежило те, що мама не хоче говорити про свою рідну сестру, про яку вона так добре говорила буквально хвилину тому, але я не надала цьому особливої уваги і вирішила перейти до іншого питання.

-Мам, а де Кара? Я її не бачила з моменту як її ,, Виперли ". - Запитала я те, що цікавило мене найбільше.

-Кара? До моїх батьків поїхала. – Відповіла на моє запитання Сара.

-Що? З чого б це?

-Ми ж родичі, як це з чого? Тим більше, коли ви опинилися в такій ситуації. - Продовжила говорити Міс Дарвін.

-Добре, але як їй вдалося вийти не пошкодженою з палаючого замку? – Продовжувала розпитувати я.

-Ну ... давай ти в неї спитаєш, коли вона повернеться? - Уникала відповіді мама.

-Та Боже Всевишній! Знову загадки?! Та скільки можна?! – Вже не витримувала я. - У кого що не спитаю „ У мами потім запитаєш ", „ У бабусі запитаєш", „У Кари потім запитаєш " скільки можна?! Що ви від мене вічно приховуєте?! Коли плануєте розповісти всю правду?! А? Чи у вас на мене плани тільки заради того дару?!

-Аїда, заспокойся будь ласка ... - сказав простягнувши руку щойно підійшовший тато.

-Мила, давай ти заспокоїшся і ми тобі все пояснимо? - М'яко запитав дідусь повільно підходячи до мене із наляканими очима, тримаючи за руку привид-бабусю.

  Тільки зараз я помітила що всі члени сім'ї, які раніше стояли "Хто де", зібралися навколо мене з переляканими обличчями. Та невже? Правду чути страшно? Або те, що до мене дійшло, що вони щось приховують їх так налякало? Тут зібралися вже всі, крім Вільяма. Хах, ну звичайно, як щось видовищне відбувається так одразу руки в ноги і бігти.

-Люба, давай ми допоможемо? - Налякано продовжувала мене заспокоювати мама, знаходячись вже досить близько до мене ... досить близько для того, щоб розглянути вогонь в її очах ... У ПРЯМОМУ СЕНСІ ВОГОНЬ! Вона дивиться на мене, а в очах відбивається вогонь? Що за бісовщина?!

  Мене хтось схопив за руку і потягнув на себе, видавши при цьому несамовитий стогін на секунду, щоб я повернулася в той бік, де стояв той чоловік. Почувся звук, ніби вогонь намагаються загасити водою. Шипіння вогню та приглушений крик хлопця. Цим хлопцем виявився Вільям з високим дзеркалом на весь зріст, коли той зрозумів що я дивлюся на нього, той перетягнув і поставив попереду себе те дзеркало і я побачила ... 

  Я ніби повністю горіла … у прямому сенсі! По руках, на волоссі, по всьому моєму тілу ходив вогонь, але я не відчувала ніякого дискомфорту, максимум приємне тепло. Потім я глянула на свої руки. Навколо них, крім вогню ходили фіолетові іскорки. Та що ж це за ... ?! Я подивилася на свої очі, і тут … відчула ніби мені щось вдарило в голову, я відчувала як виходжу зі свідомості, але наостанок розглянула свої очі у дзеркалі. То були вже не людські очі. Червоні, ненормально великі очі з довжелезними чорними віями.

***