Лі Бардуго - Королівство шахраїв

залишатися собою, чи розсипалася б на шматки і зникла, перетворилася б на ляльку в його руках, на дівчину, яка ніколи не зможе знову стати цілою?

Це не мало значення. Каз не заговорив і, напевно, так було краще для них обох. Вони могли й далі жити у своїй неушкодженій броні. Вона матиме свій корабель, а він — своє місто.

Інеж потяглася, щоб зачинити кришку люка, і на повні груди вдихнула повітря із домішками вугільного диму, викашлюючи з легень солодкавість зіпсованого цукру. А тоді збентежено відчула, як рука схопила її за потилицю і штовхнула вперед.

Дівчина помітила, як посунувся її гравітаційний центр, коли роззявлена паща силосу засмоктала її всередину.

18. Каз

отрапити в будинок виявилося геть не так складно, як мало бути, і це змусило Каза понервувати. Невже він переоцінив Ван Ека? «Цей чоловік думає як крамар, — нагадав собі Бреккер, затискаючи ціпок під пахвою і сповзаючи вниз ринвою, — він досі вірить, що гроші врятують його від небезпек».

Найпростіше було увійти через вікна на горішньому поверсі, дістатися до яких можна лише з даху. Віланові не можна було ані вилізти нагору, ані впасти, тому Казові довелося піти вперед, щоб впустити крамарика на якомусь із нижчих поверхів.

«Дві здорові ноги — і йому однаково потрібна драбина», — бурмотів Каз, не зважаючи на різкі напади болю, якими згідно відгукнулася його нога.

Його не надто захоплювала думка вирушати на хоч якесь завдання із Віланом, але хлопчикові знання будинку й батькових звичок знадобляться, якщо станеться щось несподіване, до того ж він найкраще знав, як працювати із золотовмісною кислотою. Каз подумав про Інеж, яка вмостилася на даху Церкви Бартеру, а внизу мерехтіло вогнями місто. «На цьому я розуміюся, тож дозволь мені виконати свою роботу». Гаразд. Він дозволить їм усім виконувати свою роботу. Ніна виконуватиме свою частину місії, а Інеж здавалася достатньо впевненою щодо своєї здатності ходити линвою, не відпочиваючи й без страховки. «Чи сказала б вона тобі, якби боялася? Чи ти колись виявляв до неї співчуття?»

Каз відігнав від себе цю думку. Якщо Інеж не сумнівалася у своїх можливостях, він теж не буде. До того ж, якщо вони хочуть отримати цю печатку для Ніниних дорогоцінних біженців, він має поратися коло власних проблем.

На щастя, Ван Екова система безпеки до них не належала. Розвідка Інеж повідомила, що на вікнах установлені замки Шайлера. Ці маленькі виродки були вигадливі, але якщо ти зламував один, відчинялися всі. Каз завів близьку дружбу з одним слюсарем на Клокстраат, твердо переконаним, що Каз — син заможного крамаря, який високо цінує свою колекцію абсурдних табакерок. Відповідно, Каз завжди першим дізнавався, як саме багатії Кеттердама зберігають своє майно в безпеці. Якось хлопець почув, як Губрехт Могрен, Видатний Злодій із Піжла, розпинався про красу якісних замків, розпиваючи у «Воронячому клубі» темне пиво.

«Замок як жінка, — казав він, плутаючись язиком, — ти мусиш зламати його опір, щоб дізнатися всі секрети». — Він був одним із друзяк Пера Гаскеля, полюбляв побазікати про кращі дні й видатні шахрайства, особливо якщо це означало, що йому не довелося докладати серйозних зусиль. І це була саме та безладна мудрість, яку подобалося просторікувати старому дармоїдові. Звичайно, замок був як жінка. А ще як чоловік і як будь-хто чи будь-що інше: якщо ти хочеш його зрозуміти, розкрий і подивись, як воно працює. Якщо хочеш його опанувати, тобі доведеться вивчити його так добре, щоб змогти скласти назад.

Віконний замок здався в Казових руках із задоволеним клацанням. Хлопець відсунув убік раму й заліз досередини. Крихітні кімнатки на горішньому поверсі Ван Екового будинку були призначені для прислуги, але зараз усі служники були зайняті внизу крамаревими гостями. Дехто із найбагатших членів Торговельної Ради Керчу набиватиме свій шлунок в їдальні на першому поверсі, імовірно, прислухаючись до Ван Екових казочок про занепокоєність синовим викраденням та співчуваючи, що Бочку контролюють банди. Запах у повітрі підказував Бреккерові, що сьогодні подаватимуть шинку.

Він відчинив двері й тихенько скрався до сходів, а потім обережно став спускатися на другий поверх. Ван Еків будинок Бреккер знав відтоді, коли вони з Інеж поцупили написану масляними фарбами картину Де Каппеля, а Казові завжди подобалося повертатися до будинків чи фірм, які він мав причину відвідати раніше. Справа була не лише в близькому знайомстві. Йому здавалося, наче, повернувшись, він заявляв свої права на це місце. «Ми знаємо таємниці одне одного, — здавалося, казав будинок. — Ласкаво просимо назад».

У кінці вистеленого килимом коридору, навпроти дверей, які, як було відомо Казові, вели до кімнати Еліс, чатував вартовий. Каз звірився з годинником. Почулося коротеньке «клац», і в кінці коридору спалахнуло світло. Вілан принаймні був пунктуальний. Вартовий пішов дізнатися, що сталося, а Каз прослизнув коридором в іншому напрямку.

Бреккер протиснувся до Віланової кімнати, у якій, як тепер було зрозуміло, передбачалося облаштувати дитячу. У світлі з вулиці, яка простягалася під вікном, він побачив, що стіни прикрасили вигадливим муралом із морськими пейзажами. Колиска мала форму крихітного вітрильника з прапорами й капітанським штурвалом. Ван Ек по-справжньому захопився ідеєю нового спадкоємця.

Каз упорався із замком на вікні дитячої й розчахнув його, потім прив’язав мотузяну драбину й узявся чекати. Почув голосне гупання і здригнувся. Вочевидь, Вілан переліз через садовий мур. Залишалося сподіватися, що він не розбив контейнер із золотовмісною кислотою й не випалив у собі та трояндових кущах наскрізну дірку. За мить Бреккер почув засапане дихання і з-за рогу метушливо, наче роздратована гуска, з’явився Вілан. Опинившись під вікном, хлопчик обережно притиснув до себе наплічник і поліз угору мотузяною драбиною, шалено розхитуючи її навсібіч. Каз допоміг йому залізти у вікно, потім затягнув драбину й зачинив вікно. Назад вони виберуться так само.

Вілан, широко витріщивши очі, оглянув дитячу кімнату й лише похитав головою. Каз перевірив коридор. Вартовий повернувся на свій пост навпроти дверей до кімнати Еліс.

— Ну? — прошепотів Віланові Бреккер.

— Це детонатор уповільненої дії, — пояснив крамарик. — Час неможливо відрегулювати точно.

Спливали секунди. Нарешті пролунало чергове ляскання. Вартовий повернувся до вікна, а Каз жестом наказав Віланові рухатися за ним коридором. Він швидко впорався із замком на дверях Ван Екового кабінету, і вже за кілька секунд хлопці були всередині.

Коли Каз заліз до будинку, щоб викрасти Де Капелля, у