Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

ця пам’ятка перебуває під охороною ЮНЕСКО. Є свідчення, що тодішній президент Леонід Кучма дав прямий наказ не допустити похорону Патріарха на території собору Святої Софії через домовленості з УПЦ МП.

18 липня траурна колона після літургії вирушила від Володимирського собору, але раптово повернула в бік Софії. Володимирську вулицю перекрили загони «Беркуту», спецпризначенці били людей кийками і травили газом, але це не допомогло — колона прорвалась на Софійську площу.

Ворота храму були зачинені, але люди побачили, що на території святині переховуються кілька сотень озброєних силовиків. Ухвалили рішення ховати Патріарха на площі перед собором. УНСОвці готували могилу, проламуючи асфальт. О 19-й годині тіло Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира І опустили у землю. Люди прощались із засновником Української православної церкви Київського патріархату.

Щойно труну опустили в яму, ворота храму відчинились і звідти вибігли спецпризначенці — зачищати площу і калічити людей. УНА-УНСО та віряни спочатку стримували натиск, проте за годину територія була оточена і заповнена людьми, які називали себе правоохоронцями. Били без розбору, під кийки потрапляли жінки і навіть лежачі люди, українські прапори шматували. Ті, кого заарештували, потім розповідали про тортури у відділках. О 22-й годині все стихло, вірянам нарешті дозволили засипати могилу Патріарха і відслужити молебень.

Прокуратурою було порушено кримінальну справу. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях працівників «Беркуту» і генерала Володимира Буднікова, який віддавав накази, ознак злочину.

Джерела

Клименко Наталія. Плач за Патріархом: Поема. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. Режим доступу: https://goo.gl/ 28PsVS

Мельник Ігор. Кривавий похорон Патріарха. Режим доступу: https://goo.gl/mGw6ao

Похорон Святійшого Патріарха Володимира у спогадах УНСО­вців. Режим доступу: https://goo.gl/sA1TZt

Чорний вівторок (18 липня 1995 року). Режим доступу: https://goo.gl/sPcOI7

«Чорний вівторок» сім років по тому // Українська правда: [Електронний ресурс]. — 2002. — 18 липня. Режим досту­пу:https://goo.gl/QR1xf1

«Чорний вівторок»: Похорон Патріарха Володимира. Режим доступу: https://goo.gl/10Cr70

19 липня 1945 року в Бутирській в’язниці у Москві помер отець Августин Волошин

20 травня 1945 року в Празі агенти СМЕРШу викрали отця Августина Волошина, який у 1939 році був президентом Карпатської України. 70-річного чоловіка доставили до Москви і помістили в одиночну камеру Лефортовської в’язниці. Менш ніж за місяць відбулося вісім жорстких допитів, останній — 20 червня 1945 року. Слідчий Вайнсдорф зачитав постанову про притягнення Волошина до кримінальної відповідальності.

Деякі історики стверджують, що Сталин хотів використати смертний вирок Волошину як важіль впливу під час переговорів СРСР і Чехословаччини. У 1939 році червоний вождь так відреагував на Карпатську Україну: «Вполне возможно, что в Германии имеются сумасшедшие, мечтающие присоединить слона, т. е. Советскую Украину, к козявке, т. е. к так называемой Карпатской Украине. И если действительно имеются там такие сумасброды, можно не сомневаться, что в нашей стране найдется необходимое количество смирительных рубах для таких сумасшедших».

Волошина перевели до Бутирської в’язниці. 11 липня 1945 року після падіння на прогулянці він потрапив до тюремної лікарні. За офіційною версією, серце Августина Волошина зупинилося за кілька днів: «Заарештований Волошин Августин Іванович, 1874 р. н., перебуваючи в лікарні з 11.VІІ—45 р. з приводу декомпресійного пороку серця, запалення нирок, хронічного коліту 19.VІІ—45 р. о 15 год. 20 хв. помер від паралічу серця».

Місце поховання президента Карпатської України невідоме.

Джерела

39-й. Карпатська Україна: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/n26nwh

Августин Волошин. Метеорит незалежності — над Срібною землею. 2014: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/CAAKcP

Архімандрит Віктор (Бедь). Велич і трагедія президента Карпатської України Августина Волошина (до 66-х роковин мученицької смерті). Режим доступу: https://goo.gl/g5tPHN

Вегеш Микола. Карпатська Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004. Режим доступу: https://goo.gl/BJmnKc

Волошин Августин. Вибрані твори / Упорядкування, вступна стаття та примітки О. В. Мишанича. — Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття»», 2002. Режим доступу: https://goo.gl/b9Tx8o

Його катували, мучили, але він не зрадив свій народ. Президент Карпатської України Августин Волошин / За матеріалами Володимира Матейка. Режим доступу: https://goo.gl/LDPxpu

Карпатська Україна: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://1939.in.ua

Якою була Карпатська Україна: хроніка подій. Режим доступу: https://goo.gl/0bApDI

19 липня 1941 року заарештований сходознавець Агатангел Кримський

На початку 1941 року академіка АН УРСР Агатангела Кримського було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. А вже у липні до його будинку у Звенигородці, де вчений одужував після інсульту, приїхала чорна «емка» енкаведистів, нібито для евакуації. Лейтенант НКДБ УРСР Гусєв мав повноваження: у разі відмови сходознавця їхати добровільно відвезти його примусово.

20 липня 1941 року Кримського «евакуювали» до внутрішньої в’язниці НКВС у Києві. Академіка звинуватили у зв’язках із міфічною СВУ, знайомстві з Симоном Петлюрою, «націоналістичних установках» в укладанні словників. В офіційному обвинуваченні Кримського назвали ідеологом українського націоналізму. «Ніколи ідеологом українського націоналізму я не був і не міг бути, тому що це огидно всій моїй природі і моєму світогляду», — заявив вчений, але це нікого не переконало.

Фронт стрімко наближався до Києва, і напівживого після допитів науковця наприкінці липня у товарному вагоні відправили до Харкова. Звідти групу політв’язнів, серед яких були Людмила Старицька-Черняхівська, Оксана Стешенко, Андрій Ярошевич, етапували до Кустанайського табору в Казахстан.

З етапу Кримський у дуже тяжкому стані потрапив до лікарні, де в палаті було 40 людей, «десяток мисок на всіх — і не миють». Коли хворому стало зовсім зле, його перевели в камеру смертників, не давали навіть води. 25 січня 1942 року один із найвизнач­ніших вчених світу загинув від виснаження, катувань і хвороб.

Джерела

Агатангел Кримський. Твори. Переклади. Статті. Режим доступу: https://goo.gl/SQawPF

Бекірова Гульнара. Агатангел Кримський // Радіо Свобода. — 2016. — 15 січня. Режим доступу: https://goo.gl/LfxlVI

Кочубей Юрій. Орієнтал із України // Тиждень. — 2010. — 1 квітня. Режим доступу:https://goo.gl/OQr0zl

Павличко Соломія. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського. — К.: Основи, 2016.

Поет, філолог, лінгвіст Агатангел Кримський. Режим доступу: https://goo.gl/U1kKJY