Іван Петрович Котляревський - Енеїда

і хоробрістю поступався тільки перед Ахіллом. Брав участь у Троянській війні на боці греків. У битві під Троєю поранив богиню Венеру і самого бога війни Марса. Після падіння Трої оселився в Італії і заснував там кілька міст. У критичний момент війни з троянцями латиняни і рутульці послали послів до Діомида з проханням виступити на їхній стороні. Діомид відмовив їм і порадив шукати шляхів до миру з Енеєм.

97.

Венул – латинянин, родом з грецького міста Аргоса, де царював Діомид ще до того, як вирушити на війну проти Трої. Очолював послів латинян до Діомида.

98.

Коли греки здобули Трою, Еней самовіддано кинувся рятувати пенати (богів-охоронців домашнього вогнища) та свою родину. На плечах виніс старого батька Анхіза із палаючої Трої, а потім разом з ним поплив, виконуючи волю богів, до берегів Італії. По дорозі в Італію Анхіз помер.

100.

Доміні – панове.

102.

Землі шматок єсть не під нужду – тобто ділянка землі, без якої можна обійтися, в якій немає великої потреби.

103.

Шалевий пояс – пояс, вив'язаний, мов шаль, із шерсті.

Люстрина – дорога шовкова тканина з глянцем.

Сап'янці – чоботи з спеціально обробленої, високого гатунку шкіри.

Торжок – місто, нині районний центр Калінінської області РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами.

Потибеньки – шкіряні лопаті з обох боків сідла, інколи з карманами. Звідси пішло прізвище – Потебня.

118.

Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не заліз – Феб, або Аполлон – бог сонця.

120.

Навісна – дівка, яку нав'язують багатьом женихам.

122.

Тут названі села, розташовані навколо Полтави.

Івашки – кілометрів вісім на північ від Полтави.

Мильці – південна околиця Полтави.

Пушкарівка – село стояло теж на південь від Полтави, зараз злилося з містом.

Будища – на північ від Полтави є Великі і Малі Будища. Співробітники Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського вважають, що згадані саме Малі Будища – село, давніше від Великих Будищ.

Горбанівка – село на північ від Полтави. Зараз злилося з містом.

127.

Кликнула мавку вод Ютурну – Юнона покликала німфу, сестру Турна. Німфи – нижчі божества, що жили, за віруванням стародавніх римлян, у морях, річках, полях, луках, лісах тощо як втілення відповідних сил природи.

129.

Камерта вид на себе взявши – союзника Турна, одного з проводирів латинського війська.

130.

Розмир – тут у значенні: перемир'я.

Тулумній к битві підтруняв – йдеться про рутульського віщуна Тулумнія, гарячого прихильника Турна. Щоб зірвати перемир'я між воюючими сторонами і не допустити поєдинку Енея з Турном, він метнув свого списа в ряди противника і вбив одного з дев'яти синів грека з Аркади Гілліпа. І знову розгорівся бій.

132.

Спотиньга – несподівано.

135.

Япид, цилюрик лазаретний – у Вергілія – Япіг, троянський віщун і знахар. Щоб продовжити віку своєму батькові, Іасові, він вивчив цілющі трави і глибоко опанував лікарське мистецтво.

Цирульник (цилюрик) – в часи І. Котляревського в російській армії так звали лікаря. Одночасно він виконував також обов'язки перукаря.

136.

І шевську смолу прикладає – у народній медицині шевська смола використовувалася для заліплювання поранених місць.

137.

Гарлемпські каплі – назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів.

142.

Султан – оздоба у вигляді пучка пір'я або кінського волосу на головному уборі. Троянські воїни і греки носили кінський волос звичайно на бойовому шоломі.

147.

Зборні ізби – збірні – приміщення, в яких збирався сход.

151.

Жердка – дерев'яна палиця, горизонтально підвішена до сволоків у хаті або хижці. На жердці вішають одяг.

153.

Верзун – шкіряний постіл, лапоть.

155.

Такий, як був Нечоса-князь – Потьомкін Григорій Олександрович (1739 – 1791), найвпливовіший з фаворитів Катерини II, був генерал-губернатором Новоросії, також фактичним повелителем Гетьманщини (Лівобережної України). З політичних міркувань записався в Запорізьку Січ, діставши при цьому, згідно з козацьким звичаєм, прізвище Грицько Нечеса. Звичайно, це ніскільки не завадило йому санкціонувати розгром і пограбування Січі військами регулярної армії 4 червня 1775 р. – через три роки після прийняття Грицька Нечеси в січове товариство, – та покласти в свою кишеню левову частку багатств запорізької старшини. Потьомкін був високого зросту, з статною фігурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на голові, яке звичайно розчісував п'ятірнею (звідси Нечеса).

157.

Оддячивши йому сто з оком – тобто, віддавши йому з лихвою, з процентом. Око – стара міра рідини (приблизно 1 – 1,5 літра), а також ваги (приблизно 1,2 кілограма).

162.

«Іноси! сількісь! як мовляла» – вислів, що означає: згода, хай буде й так! Про мене, як так, то й так!

Метелиця – дуже давній народний масовий танець, що відтворює ритми зимової хуртовини. Відомий ряд варіантів пісень-примовок під цей танець. Ось один з них, записаний за життя І. Котляревського:

Ой надворі метелиця,

Чому старий не жениться.

Як же мені женитися,

Що нікому журитися!

(Вестник Европы. – 1829. – № 22. – С. 153).

164.

Ти в руку не піймав синицю – походить від народної приказки: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі».

Література

[1]

Записки наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1905. – Т. 71. С. 211.

[2]

Кулжинский Й. Некоторые замечания касательно истории й характера малорусской поззии /Укр. журн. – 1825., № 3 С. 186 – 187.

[3]

У посиланнях на «Енеїду» тут і далі римською цифрою позначаємо частину поеми, арабською – строфу.

[4]

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст., К., 1964. – С. 391.

[5]

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст., С. 392.

[6]

Вишенский Й. Сочинения. – М.: Л., 1955., С. 38

[7]

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст., С. 184 – 185.

[8]

Лихачев Д.С. «Слово о полку Игореве» й культура его времени. Л., 1978., С. 62.

[9]

Лессінг Г.Е. П'єси: Лаокоон., К. 1976., С. 305.

[10]

Франко І. Галицько-руські народні