Річард Докінз - Егоїстичний ген

за око» грає проти стратегії під назвою «наївний випробовувач». Насправді ця стратегія не входила до влаштованого Аксельродом змагання, але, зрештою, вона доволі повчальна. За своєю суттю вона ідентична стратегії «око за око», крім того моменту, що іноді (скажімо, раз на десять ходів) вона необґрунтовано викидає зраду та вимагає виграш за спокусу. Поки «наївний випробовувач» не випробує одну з його зрад, обидва гравці начебто дотримуються стратегії «око за око». Здається, що довга та взаємовигідна послідовність співпраці й далі впливатиме на перебіг гри, в результаті якої обидва гравці отримують зручний виграш у 100 % бази. Але раптом, без попередження, десь на восьмому ході, «наївний випробовувач» розігрує зраду. «Око за око», звичайно, розігрує на цьому ході СПІВПРАЦЮВАТИ, а тому одразу ж починає відставати, отримавши виграш «простака» в 0 очок. Складається враження, що в «наївного випробовувача» все добре, оскільки він отримав за цей хід 5 очок. Але наступним ходом «око за око» «мститься». Ця стратегія розігрує ЗРАДИТИ, просто дотримуючись свого правила повторювати попередній хід суперника. «Наївний випробовувач» тим часом, сліпо дотримуючись свого власного внутрішнього правила копіювання, копіює хід свого суперника СПІВПРАЦЮВАТИ. Тому тепер він записує на свій рахунок виграш «простака» в 0 очок, тоді як «око за око» отримує високий виграш у 5 очок. Наступним ходом «наївний випробовувач» — доволі несправедливо, як це може виглядати, «помщається» за зраду стратегії «око за око». А тому чергування триває. Під час цих почергових розіграшів обидва гравці отримують в середньому по 2,5 очки за раунд (середнє значення між 5 та 0). Це нижче, ніж стабільні 3 очки за раунд, які обидва гравці можуть мати, розігруючи взаємну співпрацю (і, до речі, це причина «додаткової умови», залишеної без пояснення в 9-му розділі). Отже, коли «наївний випробовувач» грає проти «око за око», обидві стратегії виграють менше, ніж коли «око за око» грає проти іншої стратегії «око за око». Проте, коли «наївний випробовувач» грає проти іншого «наївного випробовувача», вони обидва зазвичай виграють ще менше, оскільки серія взаємної зради має тенденцію починатися раніше.

Тепер розглянемо іншу стратегію під назвою «вибачливий випробовувач». Вона схожа на «наївного випробовувача», за винятком того, що вдається до активних дій для розірвання серії почергової помсти. Для цього потрібно мати трохи довшу «пам’ять», ніж для стратегій «око за око» чи «наївний випробовувач». «Вибачливий випробовувач» запам’ятовує, чи була зрада лише спонтанною, а також, чи був цей результат негайною помстою. Якщо так, він «вибачливо» надає своєму суперникові право на «один безкоштовний удар», не вдаючись до помсти. Це означає, що серія взаємної помсти припиняється ще на початку. Якщо тепер продовжити уявну гру між стратегіями «вибачливий випробовувач» та «око за око», то виявиться, що серії потенційної взаємної помсти негайно кладеться край. Більша частина гри минає у взаємній співпраці, до того ж обидва гравці раз-по-раз отримують втіху від великого виграша. Стратегія «вибачливий випробовувач» ефективніша проти «ока за око», ніж «наївний випробовувач», хоча й не так, як «око за око» проти самої себе.

Деякі зі стратегій, включених до турніру Аксельрода, були значно більш витонченішими, ніж «вибачливий випробовувач» або «наївний випробовувач», але вони теж, загалом, приносили меншу кількість очок, ніж проста «око за око». По суті, найменш успішною з усіх стратегій (за винятком «випадкової») виявилась найскладніша. Ім’я її автора не було вказане, що стало приводом для улесливих здогадок. Хто її представив? Якийсь «сірий кардинал» із Пентагона? Голова ЦРУ? Генрі Кіссинджер? Сам Аксельрод? Гадаю, ми цього ніколи не дізнаємось.

Загалом же вивчати деталі всіх представлених конкретних стратегій не дуже цікаво. Ця книга не про винахідливість комп’ютерних програмістів. Значно цікавіше розподілити ці стратегії за певними категоріями та розглянути уважніше успіх цих ширших розділів. Найважливішою категорією, яку розрізняє Аксельрод, є «чемні». Чемна стратегія визначається як така, що ніколи не зраджує першою. Прикладом є «око за око». Вона здатна на зраду, але використовує її лише як відплату. Обидві стратегії «наївний випробовувач» та «вибачливий випробовувач» відносяться до «підступних», бо іноді зраджують (хоча й рідко), коли їх на це не провокують. Із 15 стратегій, включених до турніру, «чемними» були 8. Примітно, що ці ж самі 8 «чемних» стратегій і набрали найбільшу кількість очок, залишивши 7 «підступних» далеко позаду. «Око за око» отримала в середньому 504,5 очки — 84 % нашої бази в 600 очок та дуже непоганий виграш. Інші ж «чемні» стратегії набрали лише трохи менше, в діапазоні виграшів від 83,4 до 78,6 %. Чималеньке випередження від 66,8 %, набраних стратегією «Грааскамп», найуспішнішою з усіх «підступних»! Здається доволі переконливим, що чемні хлопці в цій грі почуваються добре.

Ще однією з технічних категорій Аксельрода є «вибачливі». «Вибачлива» стратегія, хоч і здатна віддячити тим самим, має коротку пам’ять. Вона швидко забуває старі образи. Стратегія «око за око» належить саме до таких. Вона негайно дає зраднику по руках, але після цього залишає минуле в минулому. «Злопам’ятний» з 10-го розділу ніколи не прощає. Його пам’яті вистачає на всю гру. Він ніколи не забуває помститися гравцеві, який його зрадив, навіть якщо це трапилося лише раз. До турніру Аксельрода була включена ідентична «злопам’ятному» за своєю формою стратегія під назвою «Фрідман», яка особливого успіху не досягла. З усіх «чемних» (зверніть увагу, що вона «чемна» лише з технічного погляду, хоча зовсім не «вибачлива»), стратегія «злопам’ятний»/«Фрідман» була другою з кінця. Причина такого низького результату «невибачливих» стратегій полягає в тому, що вони не можуть розірвати серію взаємної помсти, навіть коли їхнім суперником є «вибачливий».

Бувають іще більш «вибачливі» стратегії, ніж «око за око». Наприклад, «око за два ока» дозволяє своїм суперникам дві зради поспіль, поки врешті не помщається. Така стратегія може виглядати надто легковірною та шляхетною. Проте Аксельрод з’ясував, що якби тільки хтось представив на турнір «око за два ока», то виграв би. І насамперед тому, що вона так добре уникає серій взаємної помсти.

Отже, ми визначили дві характеристики переможних стратегій: чемність та прощення. Це майже утопічне переконання — що чемність та прощення можуть бути вигідними — стало сюрпризом для багатьох експертів, які намагались якось схитрувати, представивши витончено підступні стратегії, коли навіть ті, хто презентував «чемні» стратегії, не наважився на щось аж таке «вибачливе», як «око за два ока».

Незабаром Аксельрод оголосив про проведення другого турніру. Він отримав 62 пропозиції і знову додав до них свою «випадкову» стратегію, так що всього їх стало 63. Цього разу точна кількість ходів на одну гру не була зафіксована на 200, а залишалась необмеженою з вагомої причини, про яку згодом. Однак виграші все ще можна було подати як відсоток від «бази» (виграшу від постійної співпраці), навіть попри те, що ця база потребувала складнішого розрахунку