Ольга Соболєва - Казки Чаробору, Ольга Соболєва

З відповіддю старенька зволікала. Та й як сказати, що розраховувати їм доведеться лише на свої скромні сили? Більше того, ворожка давню знайому відразу попередила - результат Сонцестояння жодні чари не передбачать. Але ціна призначена вже заздалегідь - судилося комусь за Калинів міст йти, прямо в Нав’є царство.

Згадавши про питання, знахарка схаменулась:

- Якубе, глянь на нас, чим не богатирі великі? З усіма бідами порозуміємося. Я зараз відпочину і вирішимо, як бути далі.

Того ж вечора Баюн прийшов до Ярослави в кімнату і стурбовано промовив:

- Я тобі ось що скажу, - кіт сором'язливо відвів очі убік, - ти краще б речі зібрала та з бабусею до міста повернулася. Життя спокійного тобі тут не буде. А попереду так взагалі справа серйозна та небезпечна. Не кожній чарівниці під силу. А з тебе що ж взяти? Ти проста приїжджа. Так що давай подобру-поздорову.

- Ти взагалі нормальний таке казати? – обурилася Ярослава.

- Я турбуюся про тебе, дурепа. Досить, одна вже вічним сном спить, - Баюн сумно зиркнув на нічне небо.

- Нікуди я не поїду! – Ярослава вперто тупнула ногою. – Мене доля сюди привела не для того, щоб я боягузливо ховалась. Вже стільки всього разом подолали і з Чорнобогом впораємося!

- Ну прямо богатирка, - посміхнувся кіт. - Гаразд, спи. А завтра придумаємо, як виявити лази.

Кіт ще раз усміхнувся і шмигнув за двері. Йому, на відміну від інших, ніч світила довга і безсонна.

***

Ярослава монотонно розмішувала цукор у чашці з чаєм, хоча зараз не відмовилася б від кави. Всю ніч їй снилися неспокійні сни, тому вранці дівчина почувала себе розбитою. Вчений кіт виглядав не краще. Як Баюн сам зізнався - поки всі спали, він витоптав Чаробор вздовж і впоперек. Що шукав, кіт і сам до кінця не розумів: лази, жар-птиць, схованки з нав'їми, а може арись? У будь-якому випадку, Баюн повернувся ближче до світанку ні з чим. Ягинішна забрала Лук'яна і вони вирушили на пошуки тимчасового притулку для домовика. А ось сам кіт не встиг навіть години подрімати, як у світлицю вийшла заспана Ярослава.

- Ну, і що вирішуємо з лазами? – похмуро запитала дівчина, так само розмішуючи цукор.

Баюн у роздратуванні смикнув хвостом, але сердився він більше на безвихідь ситуації.

- Мабуть, настав час Рисянки.

- Нізащо! - Ярослава рішуче мотнула головою. - Тобі мало, що минулого разу вона натрапила на однооке лихо? А зараз взагалі незрозуміло, кого встиг притягнути Чорнобог зі свого Нав’ячого царства.

– І що ти тоді пропонуєш? – пирхнув кіт.

- А якщо через дзеркало спробувати?

- Не-а, - позіхнув Баюн. – Лази видно лише у Навйому світі, а в нашому вони нічим не відрізняються від каменю чи куща якого. Дзеркало їх просто не виявить.

Ярославі згадався лаз, який вона зруйнувала з чугайстром. Дерево, як дерево і спробуй здогадайся, що через нього у звичайний світ проникають усілякі недоброзичливі чудовиська.

- А злиднів розпитати?

- Ці теж нічого не знають, - тяжко зітхнув кіт. - Я перевіряв.

- А Ягинішна, що каже?

- Нічого не каже, але ж я бачу, що з Лисої гори вона ні з чим повернулася. Точно кажу - до сестер за допомогою літала, а отримала відкоша.

- А як вона раніше справлялася з Чорнобогом? – неприємно здивувалася Ярослава.

- Раніше... - скривився кіт. – Раніше наша Ягинюшка сильнішою була, і чари її весь Чаробор наповнювали. Та тільки вимоталася наша Хранителька, змучилась у боротьбі із супостатом. Раніше лукаві допомагали, а як Варвара відьмою зробилася, багато хто поспішив з її шляху забратися - чують темну силу.

- А позбавити її чаклунства не можна? – не вгамовувалася Ярослава.

- На таке Ягинішна не піде, - жахнувся кіт. – Рука не підніметься. Це ж, як убити половину чарівниці. Та й пам'ятає Ягинішна Варвару зовсім ще дівчиськом, сподівається, що та схаменеться.

Ярослава лише невдоволено пирхнула. Схаменеться вона, а як же! Щось погано віриться.

- Все одно не зрозумію, - хмурилася дівчина, - як Ягинішна збирається далі в Чароборі господарювати?

- Ну ... - неохоче вимовив кіт, - за правилами Хранительці спадкоємицю належить мати. І давно вже було пора пошукати, але Ягинішна спочатку Варвару на це місце мітила, а як з тією не склалося, так руки й опустила. Тим паче Чорнобог особливо не пустував останні кілька років. Ось ми і розслабилися.

- А мене тоді навіщо на літо найняла? – не вгамовувалася співрозмовниця. - Краще б знайшла когось на чарівне стажування! А так тільки час дарма витратила.

Кіт промовчав. Не міг він сказати, що абсолютно згоден. Ярослава хоч і подобалася йому, як людина, але куди вже їй з чаклунством ужитися?