Ольга Соболєва - Казки Чаробору, Ольга Соболєва

- Та шишимори тут хоч звідки? - вигукнув Баюн, що в цей час захоплено роздряпував черговому одноокому лиху обличчя. — Ми ж їх п'ятдесят років, як вивели.

Зубасті жаби все щільніше заповнювали острівець і намагалися захистити опудало від небезпеки. Ярослава глянула на його ношу і від подиву рота розкрила. Це було лоша. Зовсім ще маленьке, тільки народжене лоша. За спиною дівчини почувся ляск і хатинку зсередини осяяло синє світло. Невідомою хвилею Ярославу відкинуло геть, але вірна мітла підхопила господиню та пом'якшила падіння.

Ягинішна, що весь цей час чарівними замовляннями відкидала чаклунів до води, прокричала:

- Не дайте йому отримати лоша. Це індрик.

Але як би не намагалася чарівниця, а впоратися з двома вихованцями Чорнобога та відьмою, їй виявилося не під силу. Не та вже Хранителька у Чаробора. Чаклуни напускали темні чари, намагалися пробити щит вогнем і тим самим відтісняли Ягинішну все далі. Варвара дістала невеликий пучок трав, і підпаливши його, кинула до хатинки. Той страшно задимив і змусив Баюна з Орестом сховатись за спину Хранительки. Їхні очі нещадно пекли, а в роті все пересохло.

Тієї миті опудало підскочило в повітря і, перестрибнувши Ярославу, приземлилося на ґанок. Дівчина зібралася бігти за ним, але шишимори вчепилися в поділ сорочки і чимдуж потягли до себе, мало не поваливши Ярославу на землю. Добре, що вчасно втрутилася мітла. Закрутившись, що міксер, вона відганяла зубастих жаб убік і навіть встигала видавати їм тумаки.

- Ти кому, негідниця, служиш? – злісно заревіла Кривда. – Та я тебе на дрова пущу. Дай тільки дістануся!

Від такого окрику мітла здригнулася і одразу ж була повалена під натиском шишимор. Світіння з хати ставало все яскравішим і на порозі з'явився чорнявий чоловік. Ярослава навіть назвала б його красивим, якби не обставини.

З дверей вийшов ще один і забрав у опудала лоша. Поки вони поверталися назад, перший із єхидством звернувся до Ягинішни:

- Що ж ти мені все найдорожче віддаєш? Чи любиш мене так сильно? А може, тобі твоя Мар'я і не потрібна була, раз і не шукала ти її?

Неприємну розмову перервали сплески на воді. Вони із завидною швидкістю наближалися до острівця. Незабаром із світанкового туману вискочив лис, а за ним і Хорс. Перекинувши з руки в руку меч, що світився немов сонце, хлопець описав ним широку дугу, чим змусив усіх шишимор злякано кинутися у воду.

- Ану пішов геть із Чаробора! – заревів Хорс.

- Чи так із дядьком розмовляють? – примружився Чорнобог. - Навчити б тебе ввічливості, та ніколи мені.

Тим часом Хорс підняв зброю високо над собою і з усією силою встромив її в землю. По острівцю промайнула яскрава хвиля, що змела буквально все на своєму шляху. Лише друзі божича та хатинка залишилися на своїх місцях. У відчинених дверях все ще тліло синє світло.

- Ви пробачте мені, рідненькі, але не можу я більше так! Не можу, розумієте? – раптом заговорила Ягинішна.

Витягнувши з-за пояса невеликий мішечок, вона дістала звідти яскраво-червоне, мов рубінове, яблуко.

- На потім берегла, думала справи всі передам та поживу для себе. Але я не можу так! Не можна Чорнобогу індрика віддавати! Весь світ погубить і Мар'юшку мою! – знову озвалася старенька.

Здавивши в руках яблуко, Ягинішна змусила фрукт засвітитися ще яскравіше. Незабаром світіння охопило її тіло. І ось перед друзями стоїть не всім відома старенька Ягинішна, а молода чарівниця Ягиня. Відкинувши за спину товсту каштанову косу, дівчина спритно схопилася в ступу і збиралася вже відлітати, як Хорс вручив їй свій меч.

- Пам'ятаю я, як ти по молодості на ристалищі виходила зі мною тягатись. Кому, як не тобі його віддати? Ти головне, повертайся, - на диво ніяково сказав Хорс і відійшов убік.

- Повернуся, мої хороші, - кивнула Ягиня. – А ви поки що Чаробор бережіть. Ярославочко, богатирка моя, вся надія на тебе!

Вимовивши останні слова, дівчина кинула Ярославі невеликий мішечок і, хвацько закрутивши ступу, влетіла просто в хату. Синє світло негайно згасло, а небо осяяло промінням ранкового сонця. Сонця, що несло зміни не тільки в Чаробор, а й у всі казкові царства.

Кінець першої книги…

Кінець