Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Я з тобою два дні на одному дронарі їхав і спав в одному наметі. Я – вовк, і чи мені не знати, як хто пахне? - Здивовано промовив перевертень.

- Припустимо. - Маль провела поглядом Магуму, який пройшов повз них і спритно прикріпив величезний меч до щогли, та так, що здавалося, що це таке різьблення на дереві.

- До того ж, пахло б від тебе, як від орка, ми з королевою ще в наметі отруїлися б, ха-ха-ха!!! – Продовжував Ронал. Йому довелося відсторонитися, коли демон із новою зброєю в руках перетнув палубу вже в іншому напрямку.

- Молодець, хлопець, ха-ха-ха, насмішив, то насмішив! - Раптом залився гучним сміхом Магума,який постійно рухався палубою туди-сюди. Тієї ж секунди він запустив повз голову перевертня два клинки, які по саму рукоятку увійшли в поручні сходів, які вели на капітанський місток. Створилася ілюзія, що це два поручні.

- Ронал, я так розумію, що ти дуже хочеш зі стрілою у лобі походити? Можу допомогти! - Зло промовила ельфійка, зламавши при цьому рукою одну з дошок на ящику з провізією. На її руці від злості виступили вени, а праве око неприродньо почало смикатися.

- Мені допоможи. Он туди стрілу пусти, а краще дві? – Демон підійшов до ельфійки і рукою вказав напрямок до оглядового майданчика на щоглі. Маль, не довго думаючи, пустила стрілу, потім другу. Обидві зайшли в дерево до середини держака. Демон задоволено кивнув і поплескав ельфійку по плечу:

- Молодець! – І підкинув щит. Той щільно засів на стрілах, як у колисці.

 - Завжди будь ласка. - Відповіла Маль ласкаво, але видно було, що злість роздирає її навпіл.

 - Я краще... у трюмі посиджу... доки ми не доїдемо. - Ронал так сильно злякався, що навіть гикнув і підскочив на шухляді. Він обережно підвівся і постарався якнайшвидше зникнути за дверима трюму. Маль зло подивилася на Гредхарда.

Старий, побілівши як сніг, тихо підвівся. - Я напевно… теж піду… - І тут же зник за дверима.

Тільки Лія біла спокійною. Вона з цікавістбю спостерігала за метушнею демона:

 - Магумо, навіщо ти зброю ховаєш по палубі?

- Треба завжди бути готовим до всього. - Похитав велетень вказівним пальцем.

 - А навіщо тоді якийсь меч ховати так ретельно? - Качалася Лія з боку в бік, як качечка.

- Цей меч насправді є химерою. І має величезний потенціал! – Гордо вимовив Магума, підводячись на місток.

Химера? – Здивувалась дівчина-дракон. – Що це за фрукт такий?

- Химера - це істота, яка містить генетику різних тварин і здатна змінювати своє тіло за своїм бажанням, так, як йому самому буде потрібно в тій чи іншій ситуації.  – Магума рушив до штурвалу. - Вважається, що химери з'явилися з залишків енергії богів, які з'єдналися воєдино. Але скільки саме таких створінь живе у світі і чи можуть вони плодитися - невідомо, ці створіння здатні використовувати магію, а деякі навіть можуть розмовляти.)

В мечі Нітрил – Лусемі, – продовжував напівбог, перевіряючи штурвал, - ув’язнена невразлива химера. Її шкіра міцніша за сталь, голова є драконовим черепом, в очницях якого горять містичні вогні. Передні лапи істоти мають п'ять пальців, як у людини і здатні поглинати магію супротивника, використовуючи її потім проти нього самого. Задні лапи - кам'яні копита, які стрясають ґрунт, коли вона біжить а хвіст покритий отруйною зелено-блакитною лускою з гострим лезом на кінці.

- Ух ти! В мене буде химера! - Очі Лії засвітилися цікавістю та радістю.

 - Нітрил три дні і три ночі ганялася за химерою і, зрештою, ув’язнила у своєму мечі. Після, у подальших битвах, химера всіляко допомагала Її Величності, змінюючи меч на будь-яку іншу зброю, здатну керувати будь-якою магією, а у разі небезпеки і зовсім поверталася у свій початковий вигляд, щоб захистити господиню. Ага, здається, цей важіль! - Магума потяг на себе важіль, запустивши турбіни. Корабель легко хитнуло і він повільно почав підніматися у повітря. Лавовий демон зітхнув на повні груди, задоволено усміхнувшись.

 - Магума, це правда? Мені казали, що це лише легенда. - Ельфійка нарешті заспокоїлася, присівши на один з ящиків.

- Так, Маль, це справжня правда! Я був там і сам допомагав Нітріл схопити химеру і ув’язнити в клинок. Багато легенд та історій, які ви чули у дитинстві, насправді є правдою. - Підсумував Магума, оглянувши палубу з містка і ствердно кивнув, задоволений своєю роботою.

- Ось, наприклад, ти, Маль, знаєш історію появи трьох королівств, що межують із Нарімом? - Запитав Магума, повертаючи штурвал.

- У літописах було сказано, що колись тою невеликою територією правив король-людина і в нього було три дружини. Він не міг вибрати одну, бо кожна з молодиць була прекрасна, добра та ласкава. Одна з раси гномів, друга була русалкою, а третя кхатавром. Король був воїном, найкращим на той момент на материку. Він любив дружин однаково і захищав усіх трьох, прикладаючи так само порівну сил на кожну. І ось одного дня віддані дружини народили правителю трьох міцних синів. Радраса – принца гір, Ранкраса – морського принца та Модраса – принца пустель. Усі троє були такими ж прекрасними, як і їхні матері, а ось грізні характери дісталися їм від їхнього войовничого батька. Коли старий правитель помер, сини почали суперечку, кому ж правити на землях батька. Зустрілися вони на полі бою кожен зі своїм військом і кинулися один на одного. А в цей час із неба спустився один із богів і розділив території на три частини між принцами. Битву трьох братів назвали «Тридцятихвилинною війною». І навіть зараз у день цієї битви кожне королівство відзначає свято. Адже, незважаючи на розбіжності, брати помирилися. Якось так. - Розвела руки Маль.