Міа Натан - Виходь за мене, милий, Міа Натан

Томас замовк. Ми з Максимом терпляче чекали. Він подивився на мене та почав пояснювати  мені персонально.

- Я дізнався про те що відбувається випадково, коли подзвонив  хлопцям, які стежили за тобою в той день. Хотів дізнатися, де ти та що робиш, бо ти була в той вечір трохи не в собі. Від них про все і дізнався. Я рвонув у той клятий готель, не сильно уявляючи, що буду робити далі. Коли я під'їхав туди, побачив як ти саме сідаєш у таксі та від'їжджаєш. Я поїхав за тобою. Чим ближче ми під'їзжали до офісу, тим впевненішим я ставав стосовно твого пункту призначення. Аби в тебе не виникло зайвих питання, наказав таксисту обігнати вас та якомога швидше довести мене до офісного центру. Коли ти прийшла до нашого офісу, я якраз тільки-но прибіг. Встиг лише увімкнути світло. Потім зробив вигляд, що збираюсь йти. Далі ти знаєш.

- Не все! Що, чорт забирай, тоді сталося між нами? - я трошки здивувалась такому повороту подій. Невже я так ніколи й не дізнаюсь, що саме відбулось тієї ночі у Томасовій квартирі?! - Ти ж обіцяв розповісти! Не філонь, викладай, як діло було. Тільки без брехні! - суворо попередила я його, націливши на нього вказівний палець. 

- Ти впевнена, що хочеш, щоб я розповідав при Максимові? Може краще поговорити про це віч-на-віч?

Я вже спокійніше відповіла:

- Я не хочу від нього нічого приховувати. Щоб там не було, розповідай. Тільки не бреши!

- Щоб я здох, якщо збрешу! Максе, ти готовий?

- Ой, давай не нагнітай вже! - не витримала я. - Він - дорослий хлопчик. Але якщо після цього він мене кине, я тебе з-під землі дістану та прикінчу! 

- Одним словом, подруго, ти сама пам'ятаєш, у якому стані приїхала до мене тієї ночі. Я більш ніж впевнений, що ви думаєте, що я все це спланував з самого початку. Ну, напоїти тебе і все таке. Але це було не так! Я дійсно хотів допомогти.

Максим якось занадто голосно хмикнув, типу, ага, звичайно, допомогти він хотів!

- Максе, розумію твій скептицизм, але я говорю правду. Я так розумію, останнє, що ти пам'ятаєш - як ми цілувались. Принаймні, ти так мені сказала.

Я вже почала шкодувати, що так необачно наполягала розповісти про ту ніч при чоловіку!

- Я не жартував і не вигадував, коли говорив, що ти буквально зірвала з мене сорочку. Й щодо музики (ну, там Prodigy) це теж чиста правда. 

Максим чомусь тихенько засміявся. Навіть не посміхнувся, а саме засміявся. Але тихенько. Томас тим часом продовжив:

- Ти спочатку погладила мої груди через сорочку. Сказала: "Нічогенькі!" Потім закомандувала: "Знімай сорочку!" Тільки я почав розстібати ґудзики, як ти зі словами: "Та скільки можна возькаться!", рвонула сорочку так сильно, що нещасні ґудзики розлетілись по всій кімнаті. До сих пір всі не знайшов. Потім пильно так подивилась на мої груди і сказала: "Нє, у Максима таки більші! А от сосочки у тебе дуже милі! Хоч на Великодніх листівках малюй!"

Максим ржав, не ховаючись. Томас кинув на нього швидкий погляд, але продовжив свою розповідь.

- Потім погладила їх ніжно, сказала: "Дуже милі!" А потім так їх крутонула, думав вирішила відірвати напам'ять. Я аж взвив. Аж сльози на очах виступили. Потім ще тижня два боліли. Ти сказала: "Ой, вибач! Я думала, вони стануть ще більші, ще красивіші! А хочеш - ущіпни мене! У якості компенсації." Й зняла футболку.

Тут мене кинуло в жар! Оце так поворот! На Максима навіть не дивилась. Думаю, зараз йому було не так смішно.  

- Я почав відмовлятися, але ти сказала, що так треба, бо є така прикмета. А інакше посваримось. Я подумав, хто їх українців знає, що у них там за прикмети. Й ущіпнув. Але ти сказала, що треба сильніше, бо так не рівноцінно завданій шкоді чи щось таке. Я ущіпнув сильніше. Ти зойкнула і назвала мене дегенеративним збоченцем. 

- Треба ж, як ти добре все пам'ятаєш? Майже дослівно. Ти що конспектував за нею? - перебив Томаса Максим.

- Таке хіба забудеш? - відповів той.

- І то правда. Добре, що там  далі було.

Томас продовжив свою розповідь, повернувшись до мене.

- Потім на тебе щось найшло несусвітнє. Мабуть, згадала Максим з Анітою. Ти накинулась на мене з поцілунками. Сказала, що хочеш зрівняти рахунок з Максимом. Але коли я почав тобі відповідати, ти так само раптово зупинилась.  Сказала, що не можеш так. Сказала, що випила б ще трохи. Поки я ходив на кухню за віскі, ти заснула у мене на ліжку. Не буду брехати, я все ще на щось сподівався. Почав тебе цілувати. Але ти ніяк не реагувала. Одним словом, розбудити я тебе не зміг, що я тільки не робив. Цілував, пестив груди.

- Давай без подробиць, - зреагував Максим.

- Так, дійсно, Томасе! - це вже я.

- Так,  а більше й немає про що розповідати. Ми заснули. А що було зранку, ти пам'ятаєш.

- А чому ми були голі?

Томас зам'явся. Але потім все ж сказав:

- А як я тебе повинен був переконати, що між нами щось було? 

- Тобто, ти зняв з неї сплячої трусики, роздягнувся сам, ліг біля неї і заснув? Так було? - уточнив Максим.

-Так. Слухайте, я не хочу про це більше говорити. Я зовсім не пишаюсь цим вчинком.