Валерія Дражинська - Крізь пекло, Валерія Дражинська

Епілог

Близько пяти роки потому

 

Я дивилася на свого батька, який із таким захопленням грався зі своєю внучкою та мліла від щастя. Шалений дідусь, такий же як і її тато! Поряд Марта намагалася і собі виділити кілька хвилин з дворічною Діаною. Вони, звісно, нічого не знали про існування інших істот в нашому світі. У доньки, як і у всіх Волхів, до статевого дозрівання ніяких здібностей проявляться не буде. Тому спілкування поки що було безпечним. Не вистачало тільки Влада. Він був відсутній по своїм справам вже десять днів. Я жахливо сумувала за ним.

Як зазвичай в такі свої специфічні відрядження, для вирішення різних питань з понад істотами, він відправляв мене на батьківщину. Влад все ж таки не встояв моїх жалісливих поглядів та дозволив час від часу спілкуватися з батьком та Мартою. Тільки з ними. Більше ні з подругами, ні зі знайомими. Для цього він спеціально купив будинок недалеко від столиці. В живописному місці на території закритого селища, що добре охороняється. Крім цього біля мене зазвичай було як мінімум десять тіней охорони. Влад збожеволів на нашій з донькою безпеці. Навіть при тому, що Істинні більше не становили для мене загрозу. А звичайні люди були на це майже не здатні.

Через деякий час після нашого з Владом ритуалу зв’язування ми відвідали одну вечірку, де зібралися вся верхівка понад істот – Істинних та Волхів. Я вже не була напівкровкою. А рівною парою вищого Волхва по всім законам їхнього світу. Вони не мали права мене чіпати. В іншому разі війна. Вони цього і раніше не хотіли, а після того як в нашому світі міцно влаштувався брат Влада Дрого, зі своєю незламною міццю, то тим паче.

Мої міркування перериває відчуття близької присутності коханого. Показово спокійно виходжу з заднього двору будинку, а потім на нелюдській швидкості прямую до головних воріт. Запримітив Влада, що як раз виходив з машини, застрибнула на нього немов мавпочка, обхопивши руками і ногами. Шалено скучила! Він одразу міцно стиснув мене в своїх обіймах.

- Як же я скучив, маленька! – віддзеркалив він мої почуття, та накинувся на мій рот шаленим поцілунком.

Моя реакція на нього з роками нікуди не ділася. Навіть навпаки в тисячі разів зміцніла. Так само як і у могутнього Волхва. Не розумію, як я могла раніше сумніватися в ньому!

Влад насилу відривається від мене:

- А де моя друга маленька красуня? - голос приглушений, в очах палахкотить вогонь бажання.

- З дідусем та Мартою. З такими темпами вони її дуже скоро розбалують, - жаліюся я.

- Отже у нас є трохи часу побути наодинці, - еротично усміхається Влад і за мить ми опиняємося в нашій спальні на третьому поверсі.

 

Кінець

 

Ось і все! Зустрічайте незабаром продовження із серії фантастики - історію про брата Владара – Дрого. Читається як окрема книга.          

 

Мій особистий демон

 

- Ти вбив його? - тихо запитала я.

- Так.

- Але... там же...

- Анно! Ти досі не усвідомила очевидні речі! - вкрадливо почав він, застібаючи манжети нечувано дорогої сорочки. - Я не хороший. Заради того, щоб захистити своє я, без роздумів, знищу весь світ! І ніхто мене не зупинить!  А ти моя.

Підійшов, сів поруч на ліжко і, без зусиль, підняв за плечі.

- Я не хочу обмежувати твою свободу або тримати під замком. Але я зроблю це, якщо ти робитимеш дурниці. Сподіваюся те, що я знайду тебе де завгодно, ти вже усвідомила. І не важливо, скільки це займе часу.

 

            Невеличкий шматочок із "Мій особистий демон" для підігріву вашого інтересу)

 

Щойно за Дрого зачинилися двері, я кинулася до своєї сумочки, яку вчора залишила в гардеробній. "Відчувай, думай, аналізуй!" - розумний який. Я весь час цим займалася і просто втомилася. Вирішила поки що плисти за течією, а не ламати собі мізки, кудись же вона мене принесе. Ось біля кінцевого причалу і буду напружувати звивини.

Телефон очікувано відключений. Дідько, батарейка у цих новомодних пристроїв явно слабка ланка.  

Разом з одягом сюди перекочували та мої засоби гігієни, і вся косметика, і все інше з моєї квартири. Спробувала не загострювати на цьому увагу. Подумаю пізніше! Знайти зарядку не склало проблем. Усі речі так правильно та гармонійно були розташовані в кімнаті, яка дорівнювала за розмірами стандартній трійці, що я швидко знайшла потрібне. Привела себе до ладу та спустилася вниз. Зі щокою особливих проблем не було, для дівчини приховати такий нюанс не проблема. А ось шию, де виразно проступали синці, довелося ховати хусткою.

На мене вже чекав чоловік. Описати такого складно. Одним словом, звичайний. Він чемно привітався та ми пройшли в припарковану біля входу машину.

- Вам Єлизавета Кирилівна просила передати, - вручив він мені якусь коробочку.

- Дякую! - всередині виявилася мазь від синців.

Подумки щиро подякувавши дівчині, я намазала шию. Коли ввімкнула телефон, нічого критичного не побачила. Тобто жодного, хто намагався до мене додзвониться. Попрямували ми в універ. Занять сьогодні не було, а ось один залік був присутній. Я на нього вже безбожно спізнювалася, тільки з цього приводу не переживала. У мене автомат, але з'явиться для галочки потрібно було обов'язково.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍