Жюль Верн - 20 000 льє під водою

бо 3 лютого (це я розповідаю про сучасні події, що відбулися у 1866 році!) серед клубів пари поблизу Неа-Каменні виник новий острів, який було названо островом Георгія.

Та недовгим був його вік, бо через три дні цей новоутворений острів з'єднався з Неа-Каменні. Рівно за тиждень, 13 лютого, з-під води виріс острівець Афроеса. Поява цього скромного острівця спричинила чималі зміни: утворення протоки між ним і Неа-Каменні, завширшки десять метрів. Я наче зараз бачу, як усе це відбувається. Розумієте, мені таланить, я опинився у потрібному місці у потрібний час! Уявіть собі, що я простежив вулканічні явища під водою в усіх їх фазах! Новонароджений острівець Афроеса виглядав так: мав округлу форму, діаметр — близько трьохсот футів, і він вивищувався над рівнем моря на тридцять футів. Цей острівець був масою чорної застиглої склоподібної лави і уламків польового шпату. А 10 березня з'явився ще один острівець, дещо менший, який пізніше назвали Река. Усі ці острови поступово злилися з Неа-Каменні, і тепер їх від нього не відділити, вони — одне ціле.

— Але ж протока мала би залишитися? — припустив я.

— А вона й залишилася, — відповів капітан Немо, показуючи мені мапу Грецького архіпелагу. — Погляньте, я вже позначив на мапі нові острови.

— Неймовірно… А чи може ця протока зникнути?

— Цілком вірогідно, що вона зникне, пане Аронаксе, адже впродовж 1866 року, якраз навпроти порту Святого Миколая на Палеа-Каменні, з'явилося аж вісім острівців вулканічного походження. Можливо, найближчим часом Неа-Каменні і Палеа-Каменні стануть просто Каменні, тобто з'єднаються в результаті виникнення між ними нових острівців. Так може утворитися один великий гористий острів. У Тихому океані корали утворюють материки, а у тутешніх морях ту саму функцію виконують вулканічні виверження. Ви тільки погляньте, погляньте ж бо, професоре, як киплять-вирують води у морських глибинах!

Вулканічні процеси, вочевидь зачаровували капітана Немо, і мені передалося його захоплення.

Я підійшов ближче до ілюмінатора, від якого аж пахтіло теплом. «Наутилус» стояв на місці. Прозора вода почервоніла від вмісту залізистих солей. У салон проникав задушливий запах сірки, хоча рами ілюмінаторів були герметичними. А по той бік вікон подекуди спалахували язики полум'я, та такі яскраві, що затьмарювали світло прожектора. Видовище було вражаючим, але більше за ним спостерігати було просто неможливо. Я обливався сімома потами, мені бракувало повітря, одне слово, я почувався куркою, яку варять на слабкому вогні.

— Нестерпно більше залишатися у цьому киплячому казані! — вигукнув я.

— Згоден, це справді було б необачно.

Капітан Немо зв'язався з кубриком і віддав наказ покинути небезпечну зону. «Наутилус» ліг на інший галс і вийшов з того пекла. Подальше перебування у ньому могло б закінчитися для нас трагічно.

Через якихось п'ятнадцять хвилин ми випливли на поверхню вод і нарешті змогли дихати на повні груди.

«Якби Неду Ленду, — подумав я, — закортіло втікати саме зараз, — ми живими з цього моря вогню не вибралися б!»

Наступного дня, 16 лютого, ми покинули межі цього басейну, де між Родосом і Олександрією можна натрапити на впадини, глибина яких подекуди сягає трьох тисяч метрів.

«Наутилус», обігнувши мис Матапан, вийшов у відкрите море. Грецький архіпелаг залишився позаду.

Розділ сьомий

Через Середземне море за сорок вісім годин

Як тільки не називають Середземне море: «Велике море іудеїв», «Лазурове море», «Море греків», для римлян воно «mare nostrum».[47] Його узбережжя потопають у зелені апельсинових гаїв, тут росте багато алое, кактусів і приморських сосен. Чисте морське повітря напоєне ароматом мирт! І все оточено високими горами. Тутешні узбережжя — це арена вулканічних вивержень і поле бою Посейдона та Плутона, які споконвіку борються за владарювання над світом.

Мішле пише, що тут, на цих берегах, на цих водах — найкращий клімат для того, щоб людина черпала життєві сили.

Клімат тут справді чудовий, а краєвиди надзвичайно мальовничі… Тому-то мені й було дуже прикро, що я можу лише окинути поглядом цей прекрасний водний басейн, площа поверхні якого становить два мільйони квадратних кілометрів. Мені так хотілося залишитися тут трохи довше… Але я навіть не міг порозпитувати про цей диво-край у капітана Немо, бо загадковий підводник не з'являвся там, де я сподівався його зустріти, жодного разу за час нашого проходження через Середземне море. Щоправда, його простори ми пройшли з блискавичною швидкістю. «Наутилус» подолав під водами цього моря близько шестисот льє за неповні дві доби. Ми відпливли від берегів Греції 16 лютого, а 18 лютого, на світанку, вже проминули Ґібралтарську протоку.

Я розумів, чому капітан Немо не виходить на палубу і наказує якнайшвидше пройти цей відрізок нашої подорожі. Він недолюблював Середземне море, адже воно зусібіч оточене землею, а він уникав її, як міг. Мабуть, довколишні береги навіювали йому спогади, які він прагнув викреслити з пам'яті, стерти зі своєї душі. У Середземному морі він почувався скуто, бо тут він тієї свободи вибору шляху, яку мав у океанських просторах і до якої уже звик. Йому, як і його суднові «Наутилусу», було тісно у просторі води, замкнутому кільцем суші, між берегами Африки і Європи, які під цими широтами були надзвичайно зближені.

Ми йшли зі швидкістю двадцяти п'яти миль за годину.

Зрозуміло, що Недові Ленду довелося відмовитися від свого нав'язливого наміру якнайшвидше здійснити втечу з судна. Неможливо було скористатися шлюпкою за такої швидкості, якої дотримувався «Наутилус» — від дванадцяти до тринадцяти метрів за секунду. За таких умов покидати судно було б украй небезпечно, це означало б іти на самогубство. До того ж «Наутилус» з'являвся на поверхні тільки вночі і виключно з метою поповнити запаси кисню, а решту часу ішов за показниками компаса і лага.

Отже, Середземне море промайнуло переді мною, як проноситься пейзаж перед очима пасажира кур'єрського поїзда. Я бачив лише далекі небосхили і нічого не міг розгледіти. Щастям було вже і те, що нам із Конселем вдалося побачити деяких риб цього моря, які завдяки своїм сильним плавцям могли упродовж деякого часу не відставати від «Наутилуса». Ми з ним довго сиділи перед ілюмінаторами. Зроблені тоді записи дозволяють мені навести короткий огляд іхтіофауни Середземного моря.

Більшості видів риб, що населяють води Середземного моря, я не зміг побачити, багатьох бачив лише мимохідь, і лише за деякими мені вдалося трохи поспостерігати. Не майте мені за зле, що під час опису деяких риб я притримуватимуся власної класифікації, тому що тільки так зможу передати усі свої враження від них.

У глибинних водах у смузі яскравого