Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

 Усі троє глибоко й важко зітхнули.

— Господи, як же непередавано здорово було літати... — вдаючись у спогади, промовила Рита.

 Лана тут же відреагувала.

— Ну, якщо все вдасться, то скоро знову літатимеш, — чи то з оптимізмом, чи то із жалем, промовила вона.

— Ти заздриш? — здивовано запитала Рита.

 Лана задумалася, потім зізналася:

— Якщо чесно, то так. Я розумію, що це все не просто. Але ж така здатність чарівна. Гадаю, що всі ми тобі заздримо. Але це не чорна заздрість, як зазвичай буває. Це інше. Це більше заздрість до предків, які могли все це робити, а ми це втратили.

 І тут Лана аж засвітилася від ідеї, яка спала їй на думку.

— Слухай, але ж можна повернутися в якесь із попередніх своїх життів і там дізнатися, як літати хоча б на мітлах.

І вона з надією подивилася на Риту та Марію. Мандрівниця підійшла й обійняла мрійницю.

— Давай спершу заберемо перстень, а потім і з цим розберемося. Добре?

— Гаразд. Тільки до Великобританії я їду з тобою.

— Авжеж, — розсміялася Рита, — обов'язково разом поїдемо. Тим більше, що ти чудово знаєш мову, а я так собі.

 Настав день загального збору. Запізнілих цього дня не було.

РОЗДІЛ 15

Коли всі зручно розташувалися в кабінеті, Ясмін перша взяла слово.

— Я вважаю, що їхати має молодь. Особисто я по закордонах їздити не люблю.

 Рада мало не подавилася чаєм, який пила, намагаючись стримати сміх.

— Скажи чесно, що ти на літаках літати боїшся, — з єхидною посмішкою спалила вона свою бабусю.

 Та обурено подивилася на внучку.

— Не говори дурниць.

 Та хмикнула, продовжуючи посміхатися.

— Як скажеш.

 Ясмін суворо подивилася на Раду.

— Зі мною поїде Лана. Вона добре знає англійську, до того ж розуміє мову тварин, — вступила в розмову Рита.

— Логічно, — погодилася Ясмін, — хто ще?

— Я теж поїду, — сказала Даша, — у мене там є знайомі.

— В Уельсі? — здивовано запитала Рита.

— Ні. Мій друг живе в Лондоні.

— Ух ти! І наскільки близький друг? — поцікавилася Лана.

— Це що, так важливо? У мене що, друзів не може бути? — одразу стала в оборону Даша.

— Я просто запитала. Не гнівайся. Ну, цікаво ж.

— Цей друг, до речі, допоможе нам швидко зробити візи. Якщо пам'ятаєте, безвіз на Великобританію не поширюється. А в нього тітка рідна в посольстві працює.

 Рита, намагаючись вгамувати обурення Даші, узяла її за руку.

— Не сердься. Адже ми нічого не знаємо про тебе. Ось і здивувалися. Так ти з нами?

— Звісно, я з вами! Це не обговорюється.

— Ось і добре, — задоволено резюмувала Ясмін. — Дарина чудово зможе підстрахувати дівчаток. Перед поїздкою треба обов'язково оновити захисти.

 Даша справді досить швидко організувала весь пакет документів, необхідних для подорожі, і квитки на літак до Лондона. А з аеропорту Хітроу їх забере її друг.

Рита, користуючись тими днями, що залишилися до поїздки, терміново підтягувала свою англійську.

 До Борисполя вирушили всією галасливою компанією. З боку, звісно, вони мали неординарний вигляд. Колориту додавали дві циганки й гот.

 Ясмін відвела вбік Риту.

— Золотце, будь обережна, прошу тебе. Неспокійно мені останнім часом. Дуже неспокійно. Щось наближається. Глобальне. І впевнена, що «Юрособи» не просто так відкрили тобі всі дороги й інформацію. Я не маг, але знаю, що зараз на карту поставлена не лише твоя доля. Тому, бережи себе!

— Ясміне, не лякайте мене. Мені й так, чесно кажучи, страшно. А раптом я не впораюся? А раптом узагалі не знайду місце або не зможу побачити приховане?

 Рита мало не розплакалася. На неї накотилася якась незрозуміла паніка. Вона сама не усвідомлювала, звідки ця невпевненість. Адже стільки років мріяла про Силу, а коли залишився, по суті, один крок до мети, така невпевненість...

— Силу ти знайдеш. Тільки не забувай про свого конкурента. Бог тобі на допомогу, дівчинко!

 Решта мандрівниць теж отримали напуття — «Бути на сторожі».

Пройшовши всі перевірки, дівчата розташувалися в кафе поруч із зоною магазинів. Даша влаштувалася так, щоб бачити народ, який активно закуповувався спиртним та іншими товарами в Duty Free. Вона поводилася, як справжній сек'юріті. Лана не витримала.

— Не перегравай. Ти на шуліку схожа. Розслабся.

— У мене відчуття, що за нами спостерігають. Ось і намагаюся зрозуміти, хто.

— Тебе, гадаю, просто Ясмін накрутила. Максу на думку не спаде шукати нас в аеропорту. Тож, вимикай режим «охоронця» і видихни.