Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Я знаю, де зберігається Сила. Велика Британія. Уельс.

— Ух ти, — видихнула Даша. — Не близько, однак.

Коли всі поснідали, то зручно розташувалися у вітальні, і Рита постаралася якомога докладніше все розповісти про подорож. Випереджаючи запитання Лани, вона відразу сказала, звертаючись до неї:

— Люба, цього разу тебе поруч зі мною не було, на жаль.

 Вона подивилася на подруг.

— Проте Макс був. Він був моїм батьком. І тепер я знаю, чому він став тим, ким є зараз. Від цього, звісно, не легше, але багато що тепер стає зрозумілим. А тепер докладніше.

Присутні слухали, намагаючись не перебивати, але це було вкрай складно. Особливо, коли Рита розповідала про крила, зникнення Мартіна та інші прояви магії.

— Маргарета теж уміла пересуватися, як він? — запитала Даша.

— Так, але вона не любила цей процес. У неї це викликало запаморочення і сильну слабкість потім. Вона вкрай рідко користувалася цією магією. Тільки в екстрених випадках. Їй більше подобалося літати, хоча й могла це робити не так часто, як хотілося б.

 Коли Рита закінчила, у кімнаті запанувало мовчання. Тут Рада встала.

— Кава, чай?

 Усі одразу ж з ентузіазмом відгукнулися, і попрямували знову на кухню.

— А коли повернеться твоя куховарка, нарешті? — поцікавилася Ясмін. — Наскільки ти її відпустила? Скільки ще нам булки накажеш жувати?

 Рада з усмішкою подивилася на неї.

— По-перше, у холодильнику є багато готової смачної їжі, а по-друге, до обіду вона буде на місці.

 І відкривши величезний дводверний холодильник, зробила запрошувальний жест. Крім Ясмін, їжею особливо ніхто не зацікавився. Занадто вразила розповідь Рити. Покарання за зречення від магії вразило всіх без винятку.

Беррі впродовж усієї розповіді сидів тихо, як Сфінкс, але щойно всі вирушили на кухню, рвонув туди першим. Він дуже активно крутився у всіх під ногами, усім своїм виглядом показуючи, що він теж не проти підкріпитися. Але жінки так були поглинені своїми думками, що ніхто його не помічав. Обережно рухали, переступали, але не помічали його знаків. Зрештою, кіт застрибнув на стіл і гучним «Мяу» показав своє обурення. А потім і зовсім вибухнув промовою, яку Лана тут же всім переклала.

— Ви всі егоїстки! Я теж-ж учасник цього заходу, між-ж іншим. Ваша Іда, мож-жливо, є моєю пра-пра-пра бабкою або моя душа, це її душа. Але всім начхати. Ви тільки про свій ш-шлунок думаєте, а мене нагодувати нікому навіть на думку не спало. Я обур-рений! Мяу!

Щосили намагаючись стримати сміх, усі навперебій почали запевняти кота у своїй любові та повазі. А Ясмін, відчинивши дверцята холодильника, сказала з абсолютно серйозним виглядом:

— Мілорде Беррімор, щоб Ви хотіли з'їсти?

 Він не поспішаючи підійшов до холодильника.

— Мене цілком влаштує великий биток і можна тр-рохи сметани додати.

— Зараз, мілорде, усе буде.

 Беррі гордо пройшов до тарілки й ніби знехотя спочатку обнюхав частування, а потім почав його поглинати повільно, з почуттям і з розстановкою.

Цей галасливий котячий демарш помітно розрядив напругу. Усі пожвавилися і вже вільно почали обговорювати подорож Рити. Зрештою, це було все дуже давно і всі присутні знали, що відмову Вищі не пробачають. Просто їм наочно показали наслідки.

— І як нам дістатися до персня Сили? — пролунав голос Лани. — Туди, між іншим, віза потрібна. Крил ні в кого немає. Інакше, ніж літаком, ніхто з нас переміщатися не вміє.

 Тут Даша вступила в розмову. Вона скромно повідомила:

— Візи до Великобританії я можу взяти на себе. Треба тільки визначитися, хто їде й коли.

 І застала всіх зненацька. Так предметно ще ніхто не замислювався. Ясмін, як найбільш розсудлива, заявила:

— Так, на сьогодні занадто багато інформації. Пропоную зробити перерву. За три дні зустрінемося і все докладно обговоримо.

Усі дружно закивали. Вона абсолютно права. Треба все продумати до дрібниць, а зараз емоції були занадто сильні. А вони, як відомо, не найкраща основа для серйозного плану дій.

 Напередодні зустрічі додому повернулася Марія. Рита, звісно, телефоном найосновніше розповіла про подорож, але тітка жадала почути все в подробицях. Коли мандрівниця у всіх фарбах і дрібних деталях нарешті закінчила розповідь, Марія нервово крутила в руках чашку.

— Усі ці події, звісно, дуже трагічні. Я, чесно кажучи, щось подібне очікувала почути. Мене більше зацікавив факт польоту. Зрозуміло, що крила — це незвичайний факт, а ось мітла... Виходить, що в середньовічній Європі літали тільки на мітлах. А ось у нас, якщо вірити розповідям наших предків, літали не тільки на предметах, а ще й на тваринах. Ех, шкода, що ці здібності та знання втрачені, — із жалем закінчила вона.

 Лана, яка останніми днями майже оселилася в подруги й готова була слухати розповідь про мандрівку нескінченно, погладжуючи Беррі, мрійливо промовила:

— Як же було б чудово відновити ці знання і літати куди хочеш. І пофіг були б ці візи, кордони. Захотіла — у гори, захотіла — на море.