Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

— Оці пакетики хоча й утримують тіло й душу при купі, але ж

не насичують по-справжньому, чи не так? Оддав би того

залишеного горішка за справжнього біфштекса. Ну, приємно

було, пане Гевлоку. Як завжди.

Гевлок кивнув головою на прощання, але гнів у його грудях

пересягнув через нерівну межу між докукою і люттю. Знав він, що принаймні почасти це тому, що десь така була б реакція

Мертрі, коли б той опинився в цей час на його місці, але те

знаття не пригасило його емоції. Тут забринів його ручний

термінал. Головний інженер Кенен надіслав повідомлення.

Гевлок розкрив його.

маємо повну команду. один із хлопців придумав невеличкий

логотип для нашого клубу. просто щось таке що підтримує дух.

Гевлок задивився на надісланий образ. Стилізована чоловіча

постать, кремезна й позбавлена рис, підносить догори кулака, більшого за свою голову. Мультяшне зображення типу тіла

землянина — і насильства. Довгенько роздивлявся його Гевлок, а вже тоді й відповів.

щось потрясне. зробіть і для мене один.

Розділ шістнадцятий. Елві

Р— ух? Що ви маєте на увазі? — спитала Елві.

— По тому, як ми побачили той сплеск енергії, — сказав

Голден, — «Росинант» зробив панорамні знімки тієї місцевості.

Власне, кількох місцевостей.

І простяг їй свій ручний термінал, а Елві взяла його. Вона

силкувалася зберегти серйозний вигляд, не показати, яка вона

вражена. Вона ж бо вчена, святий Боже, і перед нею постало

серйозне питання, — а не дівчинка, що живе на утриманні своїх

батьків і схвильовано лепече про те, як Джеймс Голден побував у

її хатині. Погортала кадри туди-сюди. Людські мізки

запрограмовані так, щоб скрізь бачити рух, тож за швидкого

перегляду кадрів ставала помітною мінливість тіней.

— Таки рухається щось, — визнала вона. — А можемо ми

розгледіти, що воно таке?

— Нагорі немає цілої зграї супутників-фотографів, — сказав

Голден. — Нашого «Росі» збудовано як корабля, що має давати

бій іншим кораблям, а не для візуалізації наземних об’єктів.

Ніде в Сонячній системі не виникло б таких труднощів.

Навколосонячність була настільки насичена камерами вкрай

високої чутливості, що, скажімо, на Нептуновій орбіті ніщо не

могло б трапитися таке, чого не можна було б побачити й

переглянути, якби кому-небудь цього захотілося. Ще одне

нагадування про те, як далеко від домівки забилися вони та

скільки буденних аксіом не тичуться сюди.

— А що тут побачив «Ізраель»? — запитала вона.

— Нічого помітно ліпшого, — сказав Голден. — І тому

вирушаємо у виправу! Це якраз на краю досяжності наших

транспортних засобів. Дістанемося туди десь аж надвечір.

— Навіщо? — здивувалася вона. — Ну, тут я бачу: воно й

справді величезне, але ж і в океані, й у холодніших зонах може

гніздитися скільки завгодно величезних організмів.

— Організми не творять енергетичних сплесків, — пояснив

Голден. — Дивовижі всякого виду й штибу рухаються по цій

планеті. Весь час. І це тільки початочок.

Елві торкнула пучкою образ і збільшувала картинку, аж поки

тіні розпливлися.

— Ваша правда. Нам треба перевірити, що воно там таке, —

сказала вона. — Ось я тільки прихоплю свої інструменти.

За годину вона вже сиділа в задку всюдихода без даху, поруч

Фаєза. Перед ними сидів на пасажирському місці Голден, а

Чандра Вей була за водія. В Чандри при боці теліпалася

лиховісна рушниця: легко схопити, коли, бува, щось нападе на

них зненацька. Двигуни машини аж вили, коли колеса

видряпувалися з каменя на камінь по брукованій вітрами

пустелі.

— А Судьям чого не їде з нами? — запитала Елві, перекрикуючи і машину, й вітер, аби її розчули супутці.

Фаєз нахилився до її плеча.

— Вей надумала, що добре буде, якщо хоч хтось із екзобіогрупи