Маргарет Етвуд - Заповіти

його з полегшенням. Не треба болю понад необхідне, але якщо необхідно — нехай буде біль. Тітка Венді — корисна ідіотка, але ж невинна, як немовля.

— То що ви виявили? — запитала я. — Знайшли ці мікроплівки у свіжих брошурах?

— Ні, хоча огляд брошур, нещодавно привезених із Канади, виявив кілька плівок із мапами та іншою інформацією, напевно, від «Мейдей». Невідомий зрадник у наших рядах, певно, усвідомив, що ліквідація «Вбраннєвого хорта» скомпрометувала цей спосіб передачі, і припинив прикрашати брошури Перлових Дів таємною інформацією.

— Тітка Відала давно викликає у мене підозри, — повідомила я. — Тітка Гелена і Тітка Елізабет теж мають доступ до друкарні, і я сама роздаю брошури Перловим Дівам, які вирушають у місії, а отже, теж маю бути під підозрою.

Командор Джадд усміхнувся на це.

— Тітко Лідіє, вам би все жартувати навіть у такі часи, — сказав він. — Інші теж мали до них доступ: у друкарні було кілька підмайстринь. Але немає жодного свідчення злого наміру з їхнього боку, а в цьому випадку підставний винуватець не годиться. Не можна залишати на волі справжнього.

— Тож ми нічого не знаємо?

— На жаль. Це вельми погано для мене, і для вас теж, Тітко Лідіє. Моя цінність для Ради швидко падає: я обіцяв їм результат. Відчуваю зміну ставлення: до мене все рідше звертаються. Визначаю симптоми майбутньої зачистки: і мене, і вас звинуватять у недбалості рівня зради за те, що дозволили «Мейдей» так обскакати нас під самим носом, тут, в Ардуа-холі.

— Критична ситуація, — мовила я.

— Є один спосіб виправити це, — сказав Джадд. — Крихітку Ніколь слід негайно представити перед очі широкої громадськості. Телебачення, плакати, великі відкриті збори…

— Розумію, як це може допомогти.

— Було б іще дієвіше одразу оголосити про наші з нею заручини та влаштувати трансляцію весільної церемонії. Тоді ми з вами будемо недоторканні.

— Блискуче, як завжди, — відповіла на це я. — Але ж ви одружений.

— Як здоров’я моєї Дружини? — запитав Командор, докірливо піднявши брови.

— Уже краще, але не так добре, як могло б бути.

Як він міг бути таким необачним і вдатися до отрути для пацюків? Її ж так легко виявити навіть у дрібних дозах. Хай якою неприємною була Шунаміт, коли вчилася у школі, я не маю жодного бажання приєднувати її до зали пропащих дружин Джадда Синьої Бороди. Насправді вона одужує. Проте жах від перспективи повернутися у люблячі обійми чоловіка уповільнює прогрес.

— Боюся, хвороба може повернутися, — сказала я.

Він зітхнув:

— Я молитимуся за її звільнення від страждань.

— Певна, ви дістанете відповідь на ваші молитви.

Ми дивилися одне на одного через мій стіл.

— І скоро? — не втримався від запитання Командор.

— Доволі скоро, — відповіла я.

ХХІІ. ЗУПИНКА СЕРЦЯ

Розшифрування показань свідка 369А

60

За два дні до того, як ми з Бекою мали отримати свої низки перлів, під час нашої приватної вечірньої молитви до нас несподівано навідалася Тітка Лідія. Їй відчинила Бека.

— О, Тітко Лідіє! — мовила вона розгублено. — Господу слава.

— Будь ласка, відійди і зачини за мною двері, — сказала Тітка Лідія. — Я поспішаю. Де Ніколь?

— Нагорі, Тітко Лідіє, — відповіла я.

Коли ми з Бекою молилися, вона зазвичай ішла займатися своїми фізичними тренуваннями.

— Покличте її, будь ласка. Це терміново.

Тітка Лідія дихала частіше, ніж звичайно.

— Тітко Лідіє, ви здорові? — стривожено запитала Бека. — Може, хочете води?

— Не метушися, — урвала вона.

До кімнати увійшла Ніколь.

— Усе гаразд? — запитала.

— Насправді ні, — мовила Тітка Лідія. — Ми у скрутному становищі. Командор Джадд влаштував наліт на нашу друкарню, шукаючи зради. Серйозно налякавши Тітку Венді, він, утім, не знайшов нічого підозрілого. Але, на жаль, він знає, що Ніколь насправді звати не Джейд. Він дізнався, що вона Крихітка Ніколь, і рішуче налаштований одружитися з нею якомога швидше, аби піднести власний престиж. Хоче влаштувати трансляцію весілля на телебаченні Гілеаду.

— Яке лайно! — вигукнула Ніколь.

— Стеж за словами, будь ласка, — зауважила Тітка Лідія.

— Вони не змусять мене вийти за нього!

— Якось змусять, — сказала Бека. Вона пополотніла.

— Це жахливо, — промовила я.

З огляду на те, що я прочитала в досьє Командора Джадда, це було не просто жахливо: це був смертний вирок.

— Що ми можемо зробити?

— Ви з Ніколь мусите поїхати завтра ж, — сказала мені Тітка Лідія. — Якомога раніше. Виліт дипломатичним літаком неможливий: Джадд про це дізнається і зупинить його. Доведеться змінити маршрут.

— Але ж ми не готові, — заперечила я. — У нас немає перлів, і суконь, і канадських грошей, і брошур, і срібних наплічників…

— Я сьогодні принесу вам усе необхідне, — відповіла Тітка Лідія. — Пропуск Тітки Іммортель для Ніколь я уже добула. На жаль, уже не встигаю змінити дати для відправлення самої Тітки Іммортель до санаторію. В будь-якому разі цього прикриття надовго не вистачило б.

— Тітка Гелена помітить, що Ніколь немає, — зауважила я. — Вона завжди нас перераховує. І вони питатимуть, чому Бека, тобто Тітка Іммортель, досі тут.

— Саме так, — сказала Тітка Лідія. — Тому я мушу просити тебе про особливу послугу, Тітко Іммортель. Будь ласка, коли вони поїдуть, сховайся на сорок вісім годин. Може, в бібліотеці?

— Не там, — сказала Бека. — Забагато книжок, людині місця не вистачить.

— Упевнена, ти щось придумаєш. Уся наша місія залежить від тебе, не кажучи вже про особисту безпеку Тітки Вікторії та Ніколь. Це велика відповідальність: оновлення Гілеаду можливе лише завдяки тобі. І ти ж не хочеш, щоб інших спіймали й повісили?

— Ні, Тітко Лідіє, — прошепотіла Бека.

— Придумай що-небудь, — бадьоро сказала Тітка Лідія. — Помізкуй!

— Ви забагато на неї вішаєте, — вихопилася Ніколь. — Чому б мені не поїхати самій? Тоді Тітка Іммортель та Аґнес… тобто Тітка Вікторія… зможуть вирушити у свою місію, коли буде потрібно.

— Не дуркуй, — зупинила її я. — Так не можна. Тебе миттю заарештують. Перлові Діви завжди ходять по двоє, і навіть якщо ти будеш не в їхньому вбранні — дівчата твого віку не подорожують самі.

— Зробімо так, щоб здавалося, наче Ніколь перебралася через Стіну, — запропонувала Бека. — Так вони не шукатимуть її в самому Ардуа-холі. Я ж сховаюся десь усередині.

— Розумна ідея, Тітко Іммортель, — схвалила Тітка Лідія. — Можливо, Ніколь напише нам записку з цього приводу. Можна сказати, що вона відчула себе нездатною стати Тіткою — у це неважко буде повірити. Тоді додати, що вона втікає з Еконовіком — якимось місцевим ремонтником, бо він запропонував їй шлюб та сім’ю. Принаймні цей намір демонструватиме схвальне бажання до розмноження.

— Якби ж то… Але без проблем, — сказала