Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

осені — назва другого осіннього місяця, тобто восьмого місяця за місячним календарем. ">[127], вона веселилася зі старою пані та з вами й додому повернулась опівночі. Незабаром після цього вона раптом відчула сильну слабкість і втратила апетит. Так триває майже два тижні. Та й місячні в неї давно припинилися.

— А чи не чекає вона дитини? — запитала пані Сін.

Тут із-за дверей донісся гучний голос служника:

— Прибули старший пан Цзя Ше й другий пан Цзя Чжен із родинами!

Цзя Чжень вийшов зустрічати гостей, а пані Ю вела розповідь далі:

— Спочатку лікарі знаходили в неї вагітність. Але недавно Фен Цзиїн порекомендував лікаря, з яким разом навчався. Лікар досвідчений, знаючий. Він оглянув невістку, сказав, що вона хвора, що вагітності немає, і прописав ліки. Після першого прийому запаморочення трохи зменшилось, а в іншому все як було.

— Видно, їй і справді погано, якщо в такий день вона не прийшла, — зауважила Фенцзє.

— Третього числа вона була тут, ти її бачила, — зауважила пані Ю, — вона ледве просиділа півдня й не пішла тому лише, що ви з нею дружні, і вона до тебе дуже прихильна.

Очі Фенцзє почервоніли й затуманилися слізьми.

— Доля людини так само мінлива, як вітер і хмари, — хто вранці нещасний, може до вечора стати щасливим, — мовила вона. — Але якщо в такому віці з нею трапиться нещастя, чи варто взагалі жити на світі!

У цей час увійшов Цзя Жун, запитав про здоров’я пані Сін, пані Ван і Фенцзє й звернувся до пані Ю:

— Я щойно відніс частування старому панові Цзя Цзіну і сказав: «Батько не посмів до вас з’явитися, він приймає гостей, така була ваша воля». Почувши це, старий пан залишився задоволений і відповів: «От і добре». Він звелів передати батькові й вам, матінко, щоб ви частували гостей, а мені наказав усіляко догоджати дядькам, тіткам і старшим братам. Він іще звелів скоріше вирізати на дошках «Трактат про таємничі приречення», віддрукувати десять тисяч штук і поширити. Про це я вже доповів батькові. А зараз я піду запрошувати до столу старших панів та інших родичів.

— Зачекай, братику Цзя Жуне, — окликнула його Фенцзє. — Як здоров’я твоєї дружини?

— Погано! — насупився Цзя Жун. — Провідаєте її, тітонько, самі побачите.

Із цими словами він вийшов. А пані Ю запитала пані Сін і пані Ван:

— Де накривати на стіл, у будинку чи в саду? Там актори готують виставу.

— Мабуть, у будинку, — відповіла пані Ван, глянувши на пані Сін.

Пані Ю наказала служницям накривати на стіл, і негайно ж із-за дверей донеслося: «Слухаємося».

Коли все було готове, пані Ю запросила пані Сін, пані Ван і свою матір до столу, а сама із Фенцзє й Баоюєм сіла на маті поруч.

— Ми прийшли побажати старому панові довголіття, — заявили пані Сін і пані Ван, — виходить, будемо святкувати день його народження. Хіба не так?

— Старий пан завжди любив самітницьке життя, — поспішила сказати Фенцзє. — Він уже досяг досконалості й може вважатися святим. А ваші слова, пані, доводять, що в мудрості й проникливості ви не поступаєтеся безсмертним духам!

Тут усі розсміялися.

По трапезі мати пані Ю, пані Сін, пані Ван і Фенцзє прополоскали роти, вимили руки й зібралися йти в сад. Увійшов Цзя Жун і звернувся до матері:

— Старші панове, дядьки та брати вже закінчили трапезу. Старший пан Цзя Ше пішов, пославшись на справи, а другий пан Цзя Чжен сказав, що вистави його стомлюють, і теж пішов. Інші гості в супроводі дядька Цзя Ляня й пана Цзя Цяна пішли дивитися спектакль. Щойно прибули люди з візитними картками й подарунками від Наньаньського, Дунпінського, Сінінського й Бейцзінського ванів, від шести родин гунів, у числі яких родина Умиротворителя держави Ню гуна, і від восьми родин хоу, у тому числі — від родин Відданого й Шанобливого Шихоу. Я доповів про це батькові й прийняв од гостей подарунки. Список подарунків поклав у шафу, а людям, що доставили їх, вручив подячні листи. Крім того, їх, за звичаєм, обдарували й почастували. Вам, матінко, теж варто було б запросити пані й тіток у сад.

— Ми щойно попоїли й саме збиралися туди, — відповіла пані Ю.

— Пані, — звернулася Фенцзє до пані Ван, — дозвольте, я провідаю дружину Цзя Жуна.

— Ну зрозуміло, — кивнула пані Ван. — Нам усім хотілося б її відвідати, але боюсь, як би вона не втомилася. Ти передай, що ми бажаємо їй якнайшвидшого видужання!

— Дорога сестро, невістка у всьому тебе слухається, — мовила пані Ю, — дай їй кілька розумних порад, мені буде спокійніше. Тільки не затримуйся й приходь у сад!

Баоюй висловив бажання піти разом із Фенцзє.

— Запитаєш про здоров’я й відразу повертайся, — наказала йому