Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

— Саме так, — зауважив лікар Чжан, — у цьому й криється причина хвороби. Якби пані почала раніше приймати ліки, що зміцнюють серце й заспокоюють дух, вона не дійшла б до такого стану! А зараз усі симптоми ясно вказують на ослаблення діяльності стихії «води» і процвітання стихії «вогню». Подивимось, як подіють ліки.

Він виписав рецепт, у якому значилося:

«Відвар для підтримки бадьорості духу й зміцнення печінки та селезінки.

Женьшень — два цяні, стоголовник — два цяні (дрібно розтертий і пересмажений), гриб юньлін — три цяні, корінь наперстянки — чотири цяні, аралія — два цяні, біла гортензія — два цяні, сичуаньський жигунець — один цянь і п’ять фенів, астрагал — три цяні, осока ароматна — два цяні, ласкавець кислий — вісім фенів, хуайшаньське зілля (підсмажене) — два цяні, желатин із ослячої шкіри (прожарений із порошком устричних черепашок) — два цяні, ряст (зварений у вині) — півтора цяні, локриця сушена — вісім фенів, зерна лотоса (без серцевини) — сім штук, два жужуби».

Прочитавши рецепт, Цзя Жун сказав:

— Дуже мудро, лікарю. Але скажіть, чи безпечна ця хвороба для життя?

— Ви людина вчена, — відповів лікар, — і прекрасно знаєте, що запущену хворобу за один день не вилікуєш. Нехай хвора поприймає ліки, а там подивимося. Гадаю, до зими настане поліпшення, але повного видужання раніше майбутньої весни чекати не доводиться.

Цзя Жун був людиною тямущою, не став допитуватися про подробиці й провів лікаря. Після цього він вирушив до Цзя Чженя й передав йому все, що сказав лікар.

— Жоден із лікарів, — звернулася пані Ю до чоловіка, — не говорив так виразно, як цей, гадаю, що й ліки він прописав гарні.

— Так, він не з тих, хто заради заробітку затягує лікування, — погодився Цзя Чжень. — Це він заради свого друга, Фен Цзиїна, прийшов одразу, тільки-но ми його запросили. Тепер хоч з’явилася надія, що наша невістка одужає. Тут у рецепті зазначено женьшень, нехай візьмуть із того, що купили позавчора.

Цзя Жун розпорядився, щоб приготували ліки й віднесли пані Цінь.

Якщо вам цікаво дізнатися, чи допомогли ліки, прочитайте наступний розділ.

Настав день народження Цзя Цзіна. Цзя Чжень звелів укласти в шістнадцять великих кошиків вишукані страви, найрідкісніші фрукти й наказав Цзя Жуну та служникам віднести їх Цзя Цзіну.

— Дивіться уважно, — наказував він Цзя Жуну, — чи зрадіє старий пан. Коли кланятимешся йому, скажи: «Мій батько, пам’ятаючи ваше повеління, не посмів сам з’явитись, але він і всі чада й домочадці, повернувшись обличчям у бік вашої обителі, шанобливо вам кланяються».

Вислухавши батька, Цзя Жун у супроводі служників вийшов. До Цзя Чженя тим часом почали збиратися гості. Першими з’явилися Цзя Лянь і Цзя Цян. Спостерігаючи, як ідуть приготування до свята, вони поцікавилися:

— А розваги які-небудь будуть?

— Панове спочатку думали, що старий пан сам прибуде, і тому не зважилися влаштовувати розваги, — була відповідь. — Але коли довідалися, що старого пана не буде, запросили акторів і музикантів. Вони в саду, готують сцену до вистави.

Незабаром прийшли пані Сін, пані Ван, Фенцзє й Баоюй. Цзя Чжень і пані Ю вийшли зустрічати гостей. Мати пані Ю вже давно була тут. Привітавшись, господарі подали чай і почали говорити:

— Наш батько доводиться старій пані всього лише племінником, і ми не насмілилися потурбувати її запрошенням. Але погода прохолодна, у саду пишно розцвіли орхідеї, і ми подумали: нехай пані розважиться й подивиться, як веселяться її діти й онуки. Ніяк не очікували, що бабуся не побажає вдостоїти нас своїми відвідинами.

— Стара пані збиралася прийти, — втрутилася в розмову Фенцзє, — але ввечері, коли Баоюй їв персики, не втерпіла й теж поласувала. А потім усю ніч не спала, маялася животом. Почувається вона кепсько, тому звеліла передати старшому панові Цзя Чженю, що прийти не зможе, і просить прислати їй чого-небудь смачненького.

— Я знаю, що стара пані не проти розважитися й просто так не відмовиться прийти, — всміхнувся Цзя Чжень.

— Позавчора я чула від твоєї сестри, що занедужала дружина Цзя Жуна, — звернулася пані Ван до пані Ю. — Що з нею?

— Якась дивна в неї хвороба, — відповіла пані Ю. — Пам’ятаєте, минулого місяця, у сезон Середини осені