Крістіні Нестлінгер - Маргаритко, моя квітко

самій для себе вирішити цей конфлікт між обов'язком і бажанням. Маргариті було зрозуміло, що мамина самостійна відпустка означатиме для тата пекельні муки. І що він нізащо не погодиться їхати в Португалію сам із Гансиком і Меді. До того ж Гансик і так уже протестував проти Португалії. Він не любив сонця. А ще більше -середземноморські страви. До речі, Меді теж була не в захваті від Португалії. їй радше хотілося провести всі канікули зі своїм другом Пепі. А того відсилали на літо, до бабусі в Зальцбург.

Отож, тема відпустки була міною сповільненої дії. І Маргарита не хотіла стати тією, хто запустить її механізм. Вона казала собі: спочатку мама мусить вирішити свій конфлікт між обов'язком і бажанням! А тоді подивимося!

Маргариті було зрозуміло: від маминого рішення залежала і доля її, Маргаритиної, відпустки. Якщо мама зробить те, що вона вважає своїм «обов'язком», і поїде разом із родиною до Португалії, то Маргарита зможе просто сказати: «Забудьте про мене, в мене зовсім інші плани!» І тоді їй залишиться тільки вирішити проблему Гінцеля-Флоріана.

Якщо ж мама послухається свого «бажання» і не поїде до Португалії – отоді почнеться! Усіх жахливих деталей того, що саме почнеться тоді, Маргарита навіть не могла собі уявити. Втім, можна було передбачити, що тоді їй доведеться щось робити, щоби якось порятувати «підклеєну» сімейну гармонію. Вона не зможе просто так узяти і покинути напризволяще тата з Гансиком і Меді. І їй доведеться замінити у відпустці маму. І на Флоріана-Гінцеля залишиться тільки один місяць канікул. І поділити цей місяць «фіфті-фіфті» буде абсолютно неможливо. Ні один, ні другий нізащо не задовольниться двома тижнями! Єдиною людиною, з котрою Маргарита могла б обговорити ці складні проблеми, була мама. Та саме через маму вона наразі не хотіла піднімати це питання. Якби мама помітила, що її конфлікт між обов'язком і бажанням створює труднощі для Маргарити, вона би тієї ж миті відкинула «бажання» й підкорилась «обов'язку». А цього Маргарита аж ніяк не хотіла!

Тож дівчина вже просто не могла чути це прекрасне слово «відпустка» й нічого не мала би проти, якби цього року канікул не було взагалі.

У четвер і п'ятницю Маргарита бавилась у медсестру. Пепі був доволі спокійним пацієнтом. Він дрімав, переглядав книжки з малюнками і дивився телевізор, просив Маргариту почитати йому вголос і кожні три години отримував ліки, три сухарики та горнятко рум'янкового чаю. Від одноманітності й нудьги Маргарита теж не страждала. Першого дня її відвідав Флоріан, приніс смажену рибу в алюмінієвій фользі й попросив позайматися з ним математикою. Перед завтрашньою контрольною. Маргарита промучилася з ним кілька годин, упродовж яких її ангельський терпець повільно, та невпинно тріщав по всіх швах. І коли врешті-решт вона сказала: «І звідки в одній окремо взятій людині може бути стільки дурості?!» – Флоріан образився і вже не захотів займатися. Він увімкнув радіо і знайшов станцію з рок-музикою. А коли Маргарита попросила його стишити звук, бо поряд спить хворий Пепі, він образився ще дужче. Коли ж дівчина відмовилася вийти з ним із кімнати Пепі, щоб у вітальні «побути разом без перешкод», Флоріан розлютився остаточно.

– А якого милого я взагалі приходив? ~ спитав він. -Я теж не знаю, – сказала Маргарита.

~ До дідька лисого! – вигукнув Флоріан і завершив на цьому свій візит.

Наступного дня прийшов Гінцель. Це втішило не лише Маргариту, але й Пепі. Малий обожнював Гінцеля.

~ Щойно я тебе побачив, я відразу видужав, – заявив він і зажадав, аби Гінцель обов'язково збудував з ним гелікоптер із «Леґо». – Але не в ліжку! У вітальні!

Гінцель відніс ящик із конструктором «Леґо» до вітальні і влаштував для Пепі на килимі тимчасове лігво з диванних подушок і ковдр. Але коли він хотів перенести туди хворого, виявилося, що Пепі вже знову заснув. Отож, гелікоптер Гінцелеві довелося будувати вдвох із Маргаритою. Вони з запалом узялися до роботи, час від часу вигукуючи страшні погрози на адресу кота Сепі, який вовтузився серед розкиданих деталей «Леґо» і бавився ними в «мишки».

– Тобі часом хочеться бути маленькою? – спитав Гінцель у Маргарити.

– Часто! – відповіла Маргарита – А тобі?

– Залежно в чому, – сказав Гінцель. – Назад до своїх старих я би не хотів. Хіба до Закмаєрів!

Маргарита засміялась.

– Але Закмаєри перетворили би тебе на стокілограмову дитину. Ти би став Гансиком!

Гінцель надув щоки – так, що аж його метелик змінив свої обриси.

– Не смій насміхатися з Гансика! – Маргарита ляснула Гінцеля з обох боків по щоках, і з них зі свистом вийшло повітря.

– Я просто спробував відчути себе на його місці, – пояснив Гінцель. Він обняв Маргариту і прошепотів їй на вухо: – Я ж люблю грубих. Я і в тебе закохався, бо ти була товстуха. У твоє сало! Тепер я продовжую тебе любити просто з вірності!

Ідилію парочки, що обнімалася серед подушок, перервав кіт Сепі. Він нявкнув, скочив на стіл, а звідти – Гінцелеві на плечі і, щоби втриматися там, уп'яв хлопцеві в тіло всі свої пазури.

– Сепі, гаде, я ж тобі не дерево! – заволав Гінцель.

Сепі перелякано зіскочив із його спини. Галас розбудив Пепі. Він причвалав у вітальню і обурено запитав:

– А чому ви почали будувати гелікоптер без мене?

– Ми тільки підготувалися, – заспокоїв його Гінцель. Пепі опустився на подушки й відштовхнув од Гінцеля Маргариту.

– Будувати будемо ми вдвох! – сказав він. – А ти… – звернувся він до Маргарити, – ти подаватимеш нам потрібні деталі.

– А чого це я маю бути вашим підручним? – запротестувала Маргарита.

– А того, – вигукнув Пепі, – що ти дівчина! А дівчата не можуть будувати гелікоптери!

– От так-так, – засміявся Гінцель. – Отаке-то виховання у феміністичних колах!

Маргарита підвелась і пішла до кухні. «О'кей, – сказала вона собі. – Ну, то дівчина піде до плити – туди, де їй і місце!» – і почала прибирати в кухні, стурбовано розмірковуючи, звідки в малого такі дивні погляди.

Вечорами в четвер і п'ятницю Маргарита допізна дискутувала з Марі-Луїзою, яка поверталася додому сповнена нових вражень і розповідала всілякі дивні речі. Виявляється, на конференції йшлося зовсім не про езотерику, як припускала мама. Це захоплення в Марі-Луїзи вже минуло!

Тепер вона цікавилася Місяцем. Вона хотіла осягнути місячну релігію. Місяць, повчала вона Маргариту, – це жіночий принцип. Натомість Сонце – чоловічий. І з цим треба боротися. Треба повернутися до