Володимир Броніславович Бєлінський - Москва Ординська. Книга друга

Саме оці вісім міст Тверського князівства треба було приховати у листі Меглі–Гірея. Це уже пізніше московити зробили акцент у листі на українські землі, аби заплутати той перелік. Зверніть увагу — названі московитами міста: «Брянеск, Стародуб, Почап, Новый Городок, Рылеск, Путивль, Карачев, Радогощ» — нічим не пов’язані між собою і розкидані по багатьох різних князівствах: Тверське, Смоленське, Чернігівське, Велике Литовсько–Руське та інші.

Ось тому московська так звана історична наука не навела лист Кримського хана в оригіналі, а опублікувала тільки його переказ у спотвореному вигляді. Бо той переказ повністю відвернув увагу від так званої «Московської Мещери» на руські (українські) міста, які не мали ніякого стосунку до поняття «Мещера». Тому ми вивчатимемо кожну групу міст окремо і в різних розділах нашого дослідження, щоби зрозуміти мету московського фальшування.

Очевидно, фальшування листа Кримського хана відбулося в часи Катерини II. Про що свідчить сам метод фальшування, коли вигадка настільки несподівана і груба, що навіть неможливо припуститись думки про можливість фальшування. Погляньте на карту і переконайтесь! Хан спочатку мусив ті міста відібрати у Великого Литовсько–Руського князівства, а тільки після цього — передавати Московії.

Отак ми визначились із 8 містами, переданими Кримським ханом, як спадкоємцем прав Золотої Орди. Ось їхній несфальшо ваний перелік: «Андреев Городок (Тверь), Кашин, Кснятин, Зубцов, Старица (Новый Городок), Холм, Микулин, Дорогобуж».

2. «Старица», улисті Менглі–Гірея: «Новый Городок». Цікаво зазначити, що Менглі–Гірей і М. М. Карамзін називають одне й те місто по–різному. Тому послухаємо Енциклопедію: «Старица, город, центр Старицкого р–на Калининской (Тверської. — В. Б.) обл. РСФСР. Пристань на р. Волге… Осн(ована) в 1297 под назв(анием) Городок: в 1365 перенесена на берег Волги и назв(ана) Новый Городок. В 1485 в составе Тверского княжества присоединена к Моск(овскому) гос(ударств)у. С 15 в(ека) наз(ывается) Старицей…» [2, т. 24.1, с. 427].

Велика Радянська Енциклопедія навіть пояснила, що фальшування Тверських топонімів відбулося одразу після приєднання. Тобто за Івана III. Треба думати, що й місто «святого Спаса на Твері» перейменували на «Тфер (Твер)» у ті ж часи і ті ж люди. Так Москва викорінювала згадки про давнє князівство, від якого відокремилась у 1272 році.

3. «Зубцов, город, центра Зубцовского р(айо)на Калининской (Тверської. — В. Б.) обл. РСФСР. Пристань на Волге, при впадении в нее р. Вазуза… В 1485 в составе Тверского княжества присоединен к Московскому гос(ударст)ву Иваном III» [2, т. 9, с. 605].

Із Зубцовим не трапилося того, що з Новим Городком та Андрієвим Городком. Ім’я його збереглося. Зазначимо, що, як усі тверські городки, Зубцов мав своїх, татарських удільних князів — Зубцових, Зубатих тощо, яких московити подають за давні слов’янські роди.

Рід «Бахмета Усейнова сына» був настільки розгалуженим, що Мещерські (Ширинські) роди Зубцових і Зубатих зустрічались ще у XVIII столітті.

4. «Кснятин». Велика Радянська Енциклопедія (третє видання) не знає такого міста на теренах сучасної Тверської області (Калінінської). І зрозуміло, чому: ім’я міста походить від імені дружини «Бахмета Усейнова сына — Ксении».

У книзі Т. Манухиної «Святая благоверная княгиня Анна Кашинская», виданій у Парижі 1954 року, розповідається, як одружився перший Тверський князь. А ми уже достоменно знаємо, що першим Тверським князем (засновником) був «Бахмет Усейнов сын — князь Ширинський».

Історик Т. Манухіна чітко пояснила, що християнською дружиною «Бахмета Усейнова сына» була донька пономаря із села Єдімонове. Послухаємо:

«Он (князь. — В. Б.) женился на Ксении, добродетельной и прекрасной невесте своего любимица–отрока. В повести Ксения — не дочь новгородского боярина, а дочь пономаря в селе Едимонове» [65, с. 57].

Не будемо уточнювати, що вчинили московити із містом Ксня тином після 1485 року. Пам’ятаймо, що починаючи з сімдесятих років XVII століття, правителі із роду Романових стирали з лиця землі цілі міста, щоби викорінити згадку про династію Чингісидів. Так, наприклад, міста Твер, Кострома, Ярослав було зруйновано вщент, переплановані, навіть напрямки вулиць змінено. Послухаймо: «После реформ Петра І большой размах получило… градостроительство… Быстро развивались Архангельск, Воронеж, Тула. Новые города строились по регулярным планам. На протяжении 2–й пол(овины) 18–1–й пол(овины) 19 вв. на основе специально разработанных генеральных планов были перестроены Тверь, Ярославль, Кострома, Псков, Калуга, Полтава и мн(огие) др(угие) города» [2, т. 7, с. 211].

Плани повної перебудови міст були затверджені в часи Катерини II. Ось деякі з них:

1. План Твері затверджений у 1763–67 роках,

2. План Ярославля у — 1778 році,

3. План Костроми у — 1781–84 роках,

4. План Богородська (Ногінськ) у — 1784 році.

Тож як був зруйнований Кснятин можна тільки здогадуватись.

5. «Холм». Сьогодні місто перейменоване на «Красный Холм». В Енциклопедії (третє видання) немає жодної згадки про їхнє давнє поріднення. Москва не згадує про давній Холм. Адже звідти походить Ширинський рід знаменитих князів Холмських. Саме татарський рід князів Мещерських — Холмських допоміг Івану III (Якубові) у 1471 році завоювати Новгород.

То навіщо московській історіографії зайвий раз нагадувати сучасним людям про своє давнє минуле.

6. «Микулин». І цього міста не знає Велика Радянська Енциклопедія (третє видання). Скромненько мовчить. Напевне, місто, звідки пішов рід ширинських Князів Микулинських, теж було зруйновано вщент та так і не відбудовано.

На сучасних картах про місто Микулин — удільну столицю мещерських князів — Микулинських нагадує тільки село Ми кулино на річці Шоша. Сьогодні воно належить до Московської області, аби не муляло очі тверським патріотам. Про те, що Микулино розташовано на давніх руїнах міста Микулин, свідчить такий факт: у книзі професора Олександра Ратшина є запис.

«Уничтоженные монастыри: Николы Лапотника, муж(ской), существовавший некогда от Твери в 30, а от Микулинского городища (нынешняго села, а прежде, как известно, особого удела Микулинских князей) в 18 верстах…» [19, с. 516–517].

Отак відшукалось ще одне Тверське удільне місто (князівство), яке в 1485 році хан Менглі–Гірей передав Московії.

7. «Кашин, город в Калининской (Тверській. — В. Б.) обл(асті) РСФСР. Расположен на р(еке) Кашинка (приток Волги)… в 204 км от Москвы… В летописи упоминается под 1238. Ок(оло) 1300–го К(ашин) — вотчина кн(язя) Дмитрия Борисовича (из рода князей Ростовских). В 1382 К(ашин) присоединен к Тверскому княжеству, вместе с к(ото)рым в 1486 вошел в Московское» [2, т. 11, с. 556].

Це надзвичайно цінне свідчення, яке показує, що Кримський хан Менглі–Гірей провів звичайний обмін Тверського князівства на Касимовське, після чого Московія отримала суцільний кордон із Великим Литовсько–Руським князівством.

Москва боялася визнавати приєднання