Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   За два тижні ми зробили зупинку на пустельному березі. Капітан хотів почистити дно, і ще деякі роботи провести. Сам висадився на березі, взяв із собою п'ятьох міцних матросів та дівок. Для нього і дівчат навіть курінь спорудили. Він наказав матросам лагодити корабель, а сам напився і вирушив у курінь до дівок.

   Не знаю, що він  із ними робив, але одна з них втекла, а інші за нею кинулися. Він за ними побіг. Палити почав навмання. Одну навіть поранив. А дві інші все одно до лісу мчать. Темно там, страшно, а їм аби бігти. Вони через річечку мчали, а там каймани були. Дівчат поцупили. Добре, хлопці встигли  врятувати капітана.

   — А що з тією, яку одразу поранили?

   — Азалію, я собі забрав. Капітан не заперечував. А мені, хоч у неї шрам від рани залишився, дівка сподобалася. Хоч і не каже по-нашому. Все розуміла, що мені треба. До речі, як вона?

   — Добре, тепер вона на волі, і більше такі мерзотники, як ти, не завдадуть їй шкоди. 

  — Слухай, я розповів усе, що я знаю. Так що тепер твоя черга.

— Гаразд, ми залишимо тобі життя. Я тримаю своє слово, - відповів Фернандо, і вийшов із хатини, де сидів бранець.

   Все скінчено. Вона загинула не від піратів, а від хижаків. Капітан сів під високу пальму, обхопив обличчя руками та тихо заплакав. Ще годину тому він сподівався, що дізнається те, що допоможе знайти його дівчину. Тепер же він почув те, чого боявся найбільше, та не міг повірити, хоч і розумів, що Морісу не було сенсу брехати. 

   А що якщо він просто вигадав цю історію? Треба, ​​допитати Азалію!

   На його кораблі був хлопець, котрий погано, але володів її мовою. Дівчина погодилася розповісти про все, що знала. Але те, що вона знала, зовсім не втішило Фернандо. Вона розповіла все те, що говорив Моріс. Шансів не лишилося.

   За кілька днів команда Фернандо готувалася до відплиття. Полонені матроси отримали корабель, яким могли дістатися англійської колонії. Туди посадили і звільнених дівчат. Піратів, які залишилися в живих зв'язали та посадили в трюм, на них чекав суд.

   Сам цей острів ще неодноразово ставав якщо не базою, то таємною стоянкою піратських кораблів. Поки нарешті, за багато років його не заселили колонізатори з Європи. Якийсь час він був англійською, потім голландською, потім португальською колонією.

   Фернандо вів свою невелику флотилію до берегів Південної Америки. Хоча все тепер для нього втратило сенс. Він все одно вирішив зробити зупинку у тих місцях, де, за словами Моріса, загинула Габріела.

   Що ж сталося з Едвардом? А він зусиллями Діого одужав, і відбув разом зі звільненими моряками. Незабаром він повернувся на флот. А за кілька років отримав у командування військовий фрегат, який потопив не одне піратське суденце.