Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова

— Ой, можна подумати я тут одна в фортеці з кількома хлопцями відразу маю стосунки.

— Хто ще?

— Не знаю. Я припустила.

— Десять ударів батогом та вигнання з фортеці. Хвойдам тут не місце.

Кухарка кинулася до помосту на коліна, заливаючись сльозами.

— Прошу вас не треба. Вона ще зовсім молоде дитя. Вона не розуміє, що вона каже.

«Та, ніяке вона не дитя і все вона розуміє!»

— Міледі, Тільда — кохання всього мого життя, можна я піду разом з нею.

Кохання всього його життя зневажливо глянула на хлопця, відвернулася і пирхнула.

— Можна. Одружуйтесь. Але вигнання з фортеці, і десять ударів батогом, я їй не скасую.

— Я вагітна.

— Двадцять.

— Ну, гаразд, не вагітна.

— Тридцять.

— Ну, гаразд, вагітна.

— Сорок.

— Прошу вас, змилуйтеся над моєю донечкою. Вона так поводиться через смерть її старшого брата. Він був стражником, його та ще трьох убили розбійники в лісі. Сорок ударів батогом, це ж так багато. Вона і так себе зганьбила. Так, ще вигнання та наречений каліка. Куди ж вона піде і де житиме, і на що? — куховарка продовжувала бити поклони й плакати.

Кухарку було шкода, Хельзі здалося, що її сльози та страждання були абсолютно щирими, але саму Тільду не було шкода, а ні на грам.

— У мене є далека рідня у Малих Опуп'янках. — озвався Грюн.

Це було невелике мізерне поселення на краю земель маркіза. Саме місце для такої неприємної дівки. Хлопця справді шкода. Без нормальної медицини він залишиться калікою, швидше за все. І буде мучитися все життя з дружиною шльондрою, яку любить, яка не любить його. Яка, можливо, з часом втече звідти та перетвориться на звичайну повію, при чому дешево буде вартувати через зіпсовану шкірку. І думатиме, що у всіх її бідах винна Хельга. Сумне майбутнє на них чекає. «А на мене?»

— Грег і Ларс, десять днів у в'язниці, щоб обдумали те, що відбувається, потім можете повернутися до служби. Тільда, сорок ударів батогом сьогодні у дворі, і вигнання з фортеці. Грюн, я даю вам із Тільдою дозвіл на весілля. І на тебе теж чекає вигнання з фортеці. На цьому все. Варта, можете відвести всіх.

Коли всі пішли, управитель підійшов до дівчини.

— Міледі, ви ухвалили гарне рішення. Є ще одне питання, яке потрібно буде вирішити найближчим часом.

— Яке?

— Грюн казав про одне поселення, Малі Опуп'янки. І я згадав, що із ним є проблеми. Люди там завжди погано платили податі, але останнім часом вони відмовляються платити зовсім. Вони навіть кілька разів проганяли збирача податків. Люди там завжди жили бідно, але їхня поведінка схожа на бунт. Треба буде вжити заходів. Я подумав, що якщо ви керуєте землями маркіза не просто формально, а й з усією відповідальністю, то можна обговорити це питання з вами.

— Добре. Дякую, Гремстере. Я обміркую ваші слова. Поговорімо про це після покарання Тільди.