Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова

Глава 39. Гнів

В'їхавши у ворота фортеці, Хельга відразу зрозуміла, що сталося щось погане. Люди виглядали похмурими, а посеред двору на кам'яній кладці була пляма. Вона хотіла б, щоб це було розлите вино, але з вигляду людей, що оминали місце, було зрозуміло, що це кров. Вчора її славили, а сьогодні на дівчину знову дивно косилися. Коли до Хель підійшов управитель фортецею, вона, не чекаючи привітання, запитала:

— Що сталося?

— Два стражники посварилися через місцеву служницю.

Дівчина відчула, як усередині розростається роздратування. Вона влаштувала їм бенкет, а вони влаштували їй п'яну бійку. Треба на це відреагувати. Хельга хотіла показати, що вона може бути доброю, коли це доречно, тепер схоже потрібно буде показати в яких залізних рукавицях вона може всіх тримати якщо челядь погано поводитиметься. Дивна агресивність і кровожерливість закипіли в крові.

— Я хочу подробиць. — з залізом у голосі сказала вона, і помітила, як від її слів зіщулилися слуги, які вели коня і працювали у дворі, прибираючи столи та посуд.

— Стражники Грег і Ларс побилися через служницю, бо обидва були впевнені, що служниця з кухні Тільда, дочка головної куховарки, скажімо так, звертала увагу на них, а потім у бійку втрутився хлопчина, який прислуговував конюху Грюн, і сказав, що вона насправді його кохана і вони збиралися одружитися та обидва стражники напали на нього. Йому зламали руку та порізали стегно.

— А де в цей час була служниця?

— Тут у дворі. Вона дивилася і... сміялась.

— Сміялась?!

— Мабуть, її потішила така увага чоловіків до неї. — припустив управитель Гремстер, він хотів додати ще щось.

— Говоріть, що думаєте про це ще.

Він задумався, сумніваючись, чи варто висловлювати свою думку.

— Міледі, вибачте, що я так при вас скажу, але відправити б по-тихому цю маленьку шльондру якомога далі з фортеці. На мою думку, вона тут з половиною фортеці злягалася. Цю дівчину чекає погане майбутнє, і краще б це майбутнє здійснювалося якомога далі звідси. Я наказав їх взяти під варту.

— Добре. Я прийму цю інформацію до відома. Дякую вам. Нехай усіх учасників приведуть у святкову залу, і ви приходьте. Треба припинити подібні ситуації.

Управитель пішов. Дівчина ще раз глянула на пляму крові й подумала злісно: «Ну, я їм усім влаштую!».

У святковому чертозі, великому просторому залі для бенкетів, іноді проводилося правосуддя. Дівчина пам'ятала, як одного разу маркіз вирішував тут долю хлопчика, який випадково вбив курку несучку каменем, і як селяни з сусідніх поселень не могли поділити наділ землі та звернулися до маркіза. Тепер її черга приймати рішення. І приймати вона його зібралася у максимально твердій формі. Треба було, звичайно, наживо подивитися на учасників події, щоб зрозуміти, чи правий управитель, але вона схильна була йому вірити. Чоловік справляв враження розважливої ​​людини, яка адекватно оцінює дійсність.

Сидячи на високому помості на величезному дерев'яному стільці за столом, Хельга відчувала, що зараз вся влада над долями винуватців належить їй. Першими до зали зайшов Гремстер, за ним варта ввела дівчину, двох стражників, хлопець ледве пришкутильгав до зали, а ще туди прийшла заплакана кухарка, дочку якої збиралися судити. Жінка постійно схлипувала та витирала сльози хусткою.

Кілька секунд Хельга уважно мовчки вивчала винуватців того, що відбулося. Кухарка — повна та охайна жінка в простій сукні, фартуху, і білому чепчику на голові дивилася благально то на Хель, то на свою дочку. Тільда ​​була по-дитячому симпатичною, не високого зросту, зі стрункою фігурою. Її можна було б назвати гарним дівчиськом, якби з її виразу обличчя і жестів не сочилася розпуста і гордовита зневага. Цим вона викликала у чародійки ще більше роздратування, ніби вона не розуміла, що її взагалі можуть покарати за те, що відбулося. Грюн був худорлявим, практично одного зросту з дівчиною, і виглядав абсолютним заморишем. У нього було кучеряве світле волосся коротко обстрижене. Одне око в нього запливло від синця, на стегні була пов'язка поверх штанів, на якій проступала пляма крові, а рука була дивно вигнута і підв'язана до тіла. Було відчуття, що він ледве стоїть на ногах. Грег і Ларс стояли, опустивши очі в підлогу. Обидва хлопці були високими та широкоплечими. Обидва були симпатичними та навіть схожими зовні, тільки в одного світле волосся бурульками падало на обличчя, а в іншого темно каштанове волосся було зібране у хвіст.

Потрібно було б почати зі вступу, але дівчина подумала про інше.

— Принесіть йому стілець, заради Бога, не вистачало, щоб він тут ще свідомість втратив. — сказала вона, махнувши рукою у бік Грюна, — Управитель розповів мені про те, що сталося вчора, але я хочу почути подробиці від вас.

— Міледі, вибачте нам обом за вчинену бійку. Це була негідна поведінка для стражників. Кожен з учасників думав, що захищає честь дівчини, але виявилося, що вона просто всіх нас обманювала. — сказав темноволосий стражник.

— Добре. Ваші вибачення прийнято. Ще хтось щось хоче сказати? — Хельга уважно подивилася на дівчину, чекаючи каяття від неї.

— А що тут можна казати? Ну, побилися Грюн, Ларс і Грег через мене, бо не знали кого я більше з них люблю. Ну подумаєш проблема.

— Проблема і дуже велика! Ти стала причиною бійки та порушення спокою мешканців фортеці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍